на главную | войти | регистрация | DMCA | контакты | справка | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


моя полка | жанры | рекомендуем | рейтинг книг | рейтинг авторов | впечатления | новое | форум | сборники | читалки | авторам | добавить



Перестрибуючи через Стіну

Британія, Росія, оте ось, що колись називали Заходом, так багато країн, які пройшли через «демократизацію» після закінчення Холодної війни, перебували в запаморочливому стані, в якому розмивалися поняття прогресу й ідентичності. І щоби це виправити, замало кількох регуляторних актів.

А як щодо Китаю? Чи був він на іншій траєкторії, можливо, такій, що мені не сподобалася б, але яка мала б принаймні цілісність, концепцію майбутнього, з якою можна було би мати справу, навіть якщо опонувати їй? Може, я міг би знайти майбутнє в Пекіні?

Це був мій перший візит до Китаю, і на паспортному контролі в мене взяли відбитки пальців та зробили фото, яке завантажили у систему вебкамер по всій країні, що моментально мене ідентифікують, хай де я перебуватиму, — нагадування, що Китай є свого роду Дисмалендом[209] масового переконання та нагляду, включно з усіма методами маніпуляції та контролю, які я згадував у цій книжці, а також з багатьма іншими. На заході країни є трудові табори просто за взірцем тоталітарних диктатур початку XX століття, в інших місцях справи нагадують 1970-ті. У Китаї є правозахисний рух під назвою «Хартія 08» (підписана 2008 року), відгомін «Хартії 77» (підписаної Вацлавом Гавелом і чехословацькими дисидентами 1977 року). Як і дисиденти часів Холодної війни, китайські підписанти потрапили в ув’язнення, або зізналися у своїх «злочинах» у телеефірі, або виїхали.

Для сучасніших технік є легіони «50-центової армії», яку назвали так, тому що за кожний проурядовий коментар у китайських соцмережах їм платять 50 центів. Дослідники Гарвардського університету виявили, що ці тролячі ферми дозволяють певну критичність, але миттєво цензурують будь-який натяк на протест. «Китайські люди індивідуально вільні, але колективно в кайданах», — підсумовує одне з досліджень[210].

Багато західних вебсайтів блокує Великий китайський файєрвол[211], тому доводиться використовувати інтернет-сервіси, які контролюють лояльні режимові компанії. Якщо якась країна і стане першою, яка досконально використовуватиме цифрові відбитки, щоби тарґетувати людей відповідно до їхніх когнітивних, психографічних і поведінкових патернів, то це Китай.

А є ще й «суспільний рейтинг довіри», що його й досі розробляють, який має збирати всю інформацію про поведінку кожної особи в Китаї, починаючи з того, скільки грошей вона витрачає на алкоголь, фінансового здоров’я, і до того, чи регулярно відвідує батьків, а потім виводить з цього цифру, яка визначає, чи особа може отримати позику в банку, роботу, дозвіл подорожувати.

Китай також володіє повним набором інформаційних інструментів у зовнішній політиці. Є великий міжнародний мовник, CGTN, тролі у соцмережах, які доймають політиків у сусідньому Тайвані, чиниться тиск на закордонних науковців, які досліджують країну[212]. Звіт Пентагону 2013 року, в якому зроблено огляд китайської доктрини «Трьох війн» (економічної, медійної та юридичної), подає висновок, що китайська доктрина є «війною XXI століття, керованою в новому вимірі, а саме — виходячи з переконання, що те, чия історія виграє, важливіше за те, чия армія переможе»[213]. Це продемонстрували в Південно-Китайському морі, де Китай анексував великі морські території, спочатку намиваючи штучні острови, а потім проголошуючи територіальні води довкола них своїми, й усе це без жодного пострілу.

Але що, думав я, ідучи бездоганним, амбітним аеропортом, створеним як символ наростаючої потуги Китаю до пекінської Олімпіади 2008 року, всі ці техніки підтримують?


Висновки та рекомендації | Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності | *  * *