home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



ВОЛОДЯ ЗАКІНЧУЄ СПРАВИ В ПУСТЕЛІ

У грудні в Ташкенті вже холодно, температура вдень від п’яти до десяти градусів тепла, іноді падає дрібний дощ. Володя, будучи в Україні, купив у Києві англійське пальто з джерсі, дуже легке і непромокальне. В додачу воно не м’ялось і мало немазкий темно-коричневий колір. Міша оселився з Надею у новій квартирі, в жилому будинку Об’єднання. Хазяї квартири працювали в цілорічній експедиції, квартира була вільною. А Володя напросився до Жені, до весни, як він сказав. Жені було не дуже зручно, але на той час він знайшов молоду медсестру з дитиною і ночував у неї.

Декілька місяців Володя з співробітниками його експедиції складав проект попередньої розвідки родовища, в тому числі проект шахти, яка мала дати відповідь про форму рудних тіл і умовах їх залягання на глибині. До роботи були залучені гірники і економісти. Нарешті, в кінці березня проект пройшов попередній захист в Об’єднанні, і Володя прийшов до головного геолога домовлятися про свій перевід в Закарпатську експедицію. Лист начальнику експедиції в Берегове він надіслав і отримав позитивну відповідь с гарантією надання квартири. У відділі кадрів Об’єднання сказали, що Володю перевести ніяк неможливо, тому що це інше відомство, треба тільки звільнятись. Володя і на це погодився, але начальство не бажало відпускати, умовляло залишитись, пропонуючи посаду начальника експедиції. Володю ж адміністративна посада не цікавила, він усе більше хотів поїхати. Нарешті, його викликав Генеральний директор Об’єднання. Владна сивувата людина, на його грудях Володя побачив ордени Леніна і Трудового Червоного Прапора. Відомий матюкальник і крутий керівник з Володею розмовляв чемно і майже по-батьківськи. Він попрохав Володю поїхати до Москви захистити хоча б проект шахти. Мабуть, сподівався, що Володю там відмовлять від звільнення. Володя не схотів їхати. Він, звичайно, побачив, що «генерал», як його називали, засмутився або навіть образився, проте, вийшов з кабінету і пішов до своєї групи. Незабаром його запросили до головного геолога.

– Я вважаю, що ти неправий. Міг би поїхати до Москви. Тобі що, віжка під хвіст попала? Образив «генерала», я б на його місці випоров тебе ременем.

– Вибачаюсь, – твердо сказав Володя, – я вирішив поїхати і стоятиму на своєму. До Москви, звичайно, поїду. Тільки нехай мене звільнять, зроблять запис у трудовій книжці.

Так і зробили, навіть книжку видали на руки і копію наказу про звільнення. Розрахувались з ним, виплатили купу грошей за невикористані відпустки. Замість Володі призначили старшого геолога на бурінні. Він же домовився, щоб у приміщенні групи, у дворі Об’єднання, дозволили зробити прощальну вечерю, наступного дня Володя летів до Москви разом з головним геологом і головним інженером Об’єднання. Зібрались майже усі геологи і геофізики експедиції, які були в Ташкенті. Були перші дні квітня, тепло, цвіли тюльпани, і вікна будівлі у дворі були розчахнуті. Володя виставив багато випивки, із їдальні біля Шейхантаура принесли два цебра плову, на базарі купили дві чарджоуських дині, кожна вагою кілограмів п'ятнадцять. Дині цілу зиму зберігались у хазяїна підвішеними до стелі.

Загалом, проводи вдалися на славу, виголошувались промови, друзі підходили обійматися. Поступово усі розійшлись. До п’ятої ранку залишились тільки Володя і його група з експедиції в Каратау. Натовпом вийшли з воріт, майже усі їхали в жилий будинок Об’єднання, де Володя мешкав на квартирі.

Володя забагато випив, бо до нього підходили співробітники, щоби з ним випити на прощання. Він хитався на ходу, хотілось спати. Якось так стало, що його взялась опікати Валя, з якою він часто грав у настільний теніс, милуючись її рухами. «Ексгібіціонистка», казав про неї Міша, а Володя заперечував, кажучи, що Валя – гарна дівчина й до того ж його землячка. Дивлячись, що Валя опікує Володю, веде його під руку і навіть напівобійнявши, усі поспішили додому, а Володя і Валя відстали. Володя відімкнув квартиру ключем, в ній нікого не було. Валя відпустила його і збиралась піти, але вирішила поцілувати Володю на прощання, чисто по-дружньому, в щоку. Володя не очікував цього, він як раз повернувся, і поцілунок випадково прийшовся у губи, потім ще, а далі вони вже не могли відірватись один від одного.

– Що ж ти раніше мене не поцілував? – пожалкувала Валя, лежачи поруч. – Я увесь час цього чекала.

Володя нічого не відповів. Не казати ж, що у нього не було щодо неї конкретних бажань. Так можна і образити жінку після того, що сталось. Трохи помовчавши, він сказав правду: вона йому давно подобалась, він милувався нею, але влаштувати любовний трикутник разом з нею і її чоловіком не міг, бо усе полетіло б до біса.

– Ось за це я тебе і люблю, – притиснулась до нього Валя, – ти захоплений, нічого не помічаєш, крім своєї геології.

– Тобі вже час, – обережно зауважив Володя, побачивши, що за вікнами зовсім розвиднілося. – Мені теж треба збиратись.

– Нічого, я тебе зберу і проводжу. Чоловік же залишився в експедиції, я сама з ним розберуся. Ти мені напиши, коли влаштуєшся.

Години через три Володя і Валя відправились на трамваї до пересадки на автобус Аерофлоту. При них були дві валізи, присутність Валі не здавалась зайвою. Таксі тоді замовити було важко і спіймати також.

Побачивши Валю в аеропорті, головний геолог Об’єднання спитав у неї:

– Ти теж летиш?

– Ні, – замість неї відповів Володя, – допомагає.

– Дарма, – пошуткував головний геолог, – я би з нею полетів на край світу.

Володя промовчав. Він побачив питання в очах Валі.

– Життя покаже, – сказав їй, відводячи у бік.

Валізи він уже здав у багаж, а начальство пішло пити пиво.

– Ти не думай, я рада, що так сталося. Завжди мріяла про тебе, чоловік не розумів, чому я була холодною з ним. Може тепер стане легше. Але ти напиши, будь ласка, я чекатиму.

Вони декілька разів поцілувались, не звертаючи уваги на зустрічаючих і проводжаючих. «На вокзалі усі цілуються», – подумав Володя. Валя махнула йому рукою і пішла до виходу.

Незабаром оголосили посадку на літак. Через чотири години літак приземлився у Москві, автобусом Аерофлоту Володя з супутниками доїхав до метро, потім усі вийшли недалеко від будівлі Міністерства. Їм вже був замовлений готель, засідання науково-технічної ради Главку призначене на завтра. Ввечері посиділи в ресторані готелю, обговорили, як захищатимуть проект шахти. На подив Володі, на засіданні НТР людей було небагато, крім них, ще персон десять. Мапи поклали на стіл, навкруги якого сиділи ті, хто зібрався. Обстановка була доброзичливою, проте питань ставили багато, засідання тривало над чотири години. Проект затвердили, Володю запросили зайти до головного геолога Главку, там вже сидів головний геолог Об’єднання. Володя зрозумів, що розмова буде про його звільнення. Головний геолог Главку сказав, що затримати його не можуть, тому що він відпрацював час, належний після інституту. Але чому він їде?

Володя відповів, що скучив за Україною.

– Так ми тебе направимо в експедицію нашого українського Об’єднання, поїдеш на пошуки родовищ на Українському щиті, – запропонував головний геолог Главку.

– Я хочу працювати в Карпатах, – Володя, сподівався, що від нього відчепляться.

– Ну, в Об’єднанні є Карпатська партія, можеш там працювати. Дамо в Києві квартиру, цього року там здають будинок.

Він зняв слухавку і зателефонував у Київ. Було чутно, що там, ніби то, опираються, але головний геолог Главку перейшов на наказний тон і змусив Генерального директора Об’єднання пообіцяти, що квартиру Володі дадуть. Не знаючи, чим крити, Володя погодився. Головний геолог Главку відразу попросив його трудову книжку і передав її головному геологові ташкентського Об’єднання, наказав зробити зміни – записати перевід до Києва.

Наступного дня, простившись з колишнім начальством, Володя вилетів до столиці України. Так закінчилась його кизилкумська епопея, попереду були Карпати.


ВІДПУСТКА | Вітер часу | АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ