home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



13

Човен Андрія відпливав усе далі й далі від пристані Березової-Рудки. Попереду — Перевод, Удай, Сула і Дніпро. Козак і його дружина не поспішали, йшли за течією і милувалися чудовими краєвидами, широкими розливами, мальовничими острівцями і неосяжною блакиттю небес, у якій тонуло усе лихе, яке трапилося з ними, і відчуття безмежної радості сповнювало їхні серця, бо не відали вони, що чекає їх далі.

Лишилася позаду Березова-Рудка з новою Володаркою Діброви — Пташкою! Незліченні полчища чорної нечисті, які безслідно зникли у грузьких трясовинах, витоптали чарівні квіти в її Діброві, але вона, без сумніву, насіє і зростить нові…

І, може, знайде, нарешті, спокій Мефодій на берегах Рудки, поряд з названою донькою своєю!

Нечисть і люди дивилися тепер по-іншому одне на одного і хто знає, мо’, й народиться колись у Березовій-Рудці маленька берегинька чи лісовичок…


Діти Праліса

предыдущая глава | Діти Праліса |