home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Рот не город, не загородиш

З долини через збирача яфин прийшов черговий лист від Олі.

«Благодійнику мій! Твої потічкові вантажі, повні перлів, заповнили по вінця й мій зошит. Моя практика прийнята достроково. І то як! Була керівничка, кандидат філології. Сказала, що це скарби. І що я маю вже основу для дипломної роботи. Втім, вона й сама не проти з цього поживитися. На готовий хлібець знайдеться їдець! Припускає, що в пам'яті твого (нашого) діда цілі завали карпатської архаїчної лексики. А це її докторська. То вона силою вициндрила з мене згоду, що я попрошу тебе зібрати для неї низанку таких слів.

Розумію: це нахабство, та ще й подвійне. Як дід каже: коби корито — свині знайдуться. Знайшлися на його корито… Якщо не будеш мати бажання, не переймайся. Скажу, що потічкова пошта не доходить, або що дід чисто забув архаїку. Хоча, якщо пастух захоче, то й цапа подоїть… Грубо, але це не моє — народне.

Не сердься. Куди серце лежить, туди й око біжить. Правда, не бачило воно тебе давно. Моє око. Зате серце все пам'ятає. (Це не фольклор)».

«Дівице-косице! Прохання твоє не зухвале, а навіть шляхетне. Та й я так навчений, що краще десятьом дати, ніж в одного попросити. Ми, прості і ниці, готові прислужитися вітчизняній науці. Правда, для віжлуна Світована це не архаїчна лексика, а питома мова, матірна бесіда. Вона виходить із грудей, як воздухи (не плутати з повітрям). Рот — не город, не загородиш.

Що слово давніше, каже він, тим сильніше, насичене енергією часу і духу мовців. Скарби Вічності. З лінощів розуму слова ці звітрилися з язиків чи осіли десь на споді пам'яті. Та коли вони піднімаються звідти й звучать, кров предків радо взивається й свіжіє в наших жилах. Бо ті слова не просто мова, а наша родова сила, наші захисні лати, наш духовний хребет.


Служебник саду | Світован. Штудії під небесним шатром | Отже — світ слова Світована