Розгублене покоління

Українська вдовина нація спрадавен славиться змарнованими поколіннями. Один Бог пам’ятає їм лік. Були покоління, продані в рабство, пропащі, загублені. Були ненароджені. Були втрачені, заморені голодом, полеглі на фронтах світових воєн, розстріляні в повстанських схронах, репресовані поневолювачами...

Трагічно мало у тієї вдовиці героїчних поколінь переможців. Недарма політики нині в один голос трублять, що незалежній Україні потрібні герої. Для піднесення занепалого національного, патріотичного духу, утвердження національної свідомості, для прикладу, який могли б наслідувати наступні покоління, врешті, для демонстрації перед світом, що і «ми, браття, козацького роду», а не ликом шиті гречкосії.

На жаль, згубна для українського народу тенденція марної втрати поколінь триває. Час відверто сказати, що нині нас спіткало нове лихо: мільйони двадцятирічних не можуть з не залежних від них причин знайти своє місце в житті, не відчувають себе потрібними рідній Вітчизні, не мають до чого прикласти свої знання і працьовиті руки, не знають, як їм жити далі. Одне слово, маємо розгублене покоління двадцятирічних українців. Назріває, точніше, вже назріла проблема, яка може обернутися національною катастрофою.