home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 91

Наступного тижня в понеділок, виходячи з душу, я побачила, що Пол уже чекає на мене. В одній руці він тримав філіжанку з кавою, а в другій — мій пухнастий халат.

— Який сервіс! — сказала я йому, радісно всміхаючись. — Тримайте мене, бо впаду.

— Мінімум, що я можу зробити такої знаменної днини, як сьогодні, — зазначив мій чоловік, цілуючи мене в мокрий ніс.

«Дійсно, сьогодні — знаменний день», — подумала я, коли Пол царствено допомагав мені вдягти халат. Я відсьорбнула кави, витерла рукавом запітніле дзеркало та знавецьки поглянула на себе.

Сьогодні — мій перший день на роботі після відпустки.

І останній у моїй кар’єрі копа.

Я вирішила взяти приклад зі свого напарника Майка. Сьогодні подам заяву про відставку та звільнюся. Я знала, що ця крута зміна в моєму житті буде нелегкою. Що мені неймовірно довго й важко доведеться звикати до того, що я вже не коп.

Однак зважаючи на все те, що трапилося протягом останніх трьох тижнів, я мусила визнати, що настав час зробити рішучий крок.

За двадцять хвилин, коли я вже «намалювала» обличчя й відполірувала свій жетон, Пол іще раз поцілував мене, цього разу — біля гаража.

Він теж одягся на роботу й виглядав прекрасно, як завжди — дуже привабливо. Слава Богу, його струс виявися не таким уже й небезпечним, як припускали лікарі. За винятком двадцяти швів на маківці, він виглядав наче нова копійка.

Пол теж збирався здати справи на роботі. Уже про все було домовлено з його керівництвом. Минулої п’ятниці ми підписали угоду з фірмою-перевізником. До переїзду все було готово. Нова робота Пола в Коннектикуті й наше нове життя в новому будинку мали розпочатися за шість тижнів.

Якщо нам удасться успішно пережити наступні вісім годин.

У цьому я була не зовсім упевнена, враховуючи нещодавню халепу.

Цокаючись із Полом своїм кухлем-термосом, я потайки схрестила пальці.

— Чоловік та дружина, які разом кидають нудну невдячну роботу… — почала я.

— Назавжди залишаться разом, — закінчив Пол і дзенькіт нержавіючої сталі відлунив від стін нашого гаража.


Розділ 90 | Помилка | Розділ 92







Loading...