home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 83

— Що за дідько! — вилаявся Пол у темряві. — Може, акумулятор сів? Ти не знаєш, що могло трапитись, Лорін?

Я перелякано витріщилась на нього. Що тут, у біса, відбувається? Утім, хоч би що тут відбувалося, мені це не подобалось.

— Стривай, — сказав Пол. — Я знаю що. Це мій недогляд. Я ще вчора бачив, що пального мало, але забув заправитись. А ми сьогодні добряче поїздили, ось бензин і скінчився.

— Ти певен? — спитала я. Правду кажучи, я трохи запанікувала. Мабуть, іще просто не звикла до сільської місцевості.

— Заспокойся, Лорін. Це ж вам не Південний Бронкс, детективе, — сказав Пол і розсміявся. — Звісно, що певен. Саме так і сталося. У нас просто скінчилося пальне. Напевне, десь серед цієї будівельної машинерії має бути каністра з паливом. Однозначно. Ти залишайся тут, а я піду до авта, візьму ліхтарик і понишпорю довкола.

— Я піду з тобою, — заперечила я. За лічені секунди неосвітлений будинок із затишного перетворився на чужий та моторошний.

— На таких високих шпильках? — спитав Пол.

— Слухай, — запропонувала я. — Замість шукати каністру, ти б краще зателефонував на станцію техобслуговування, а краще — за номером 911.

Пол розсміявся.

— Бачиш, яка ти в мене неромантична, Лорін, — з удаваним докором сказав Пол, засовуючи руку в кишеню. — Завжди зіпсуєш потенційну пригоду своєю надокучливою логікою.

Проте з кишені він нічого не видобув.

— Ага, я забув, що залишив телефон на зарядці в авті, — пояснив він. — Спробуймо зателефонувати з твого.

— А мій — у сумочці в машині.

— Тоді почекай тут, а я піду принесу його.

— Будь обережним, — застерегла я свого чоловіка.

— За мене не турбуйся. Ми ж у Коннектикуті, люба моя.


Розділ 82 | Помилка | Розділ 84







Loading...