home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 77

Я пішла слідом за Джефом. Його кабінет розташовувався в кутовій кімнаті, якраз навпроти стадіону. З вікна було видно правий сектор трибун.

— О, яка класна позиція, щоб з висоти вистежувати тих, хто ховається від правосуддя! — сказала я.

— Еге ж, саме в цьому й полягає секрет ефективності моєї роботи, — пожартував Джеф. Він замислено подивився на стіл, наче добираючи потрібні слова.

— Слухай, Лорін. Ти мені подобаєшся. Правда, подобаєшся. Ти — потрясний коп і…

— Не забувай, Джефе, я — заміжня, — сказала я й вимучила посмішку.

— Та знаю. Ну, гаразд. Спитаю відверто. Ти маєш якийсь стосунок до смерті Скотта Тайєра?

Приїхали. Вибухнула бомба, котра, як я сподівалася, не вибухне ніколи. На якусь мить я наче оглухла. Мені здалося, нібито я щезла в полум'ї вибуху, залишивши позаду себе лише тінь, впечену в стіну.

Відчайдушно намагаючись опанувати себе, я подумала, а чи не можуть мене взяти й арештувати просто тут, у суді, і відправити в тюремному фургоні разом з іншими підозрюваними до в'язниці «Райкерс Айленд»?

— Аякже, — відповіла я після тривалої паузи. І посміхнулася, даючи Джефові знати, що я сприйняла його запитання як жарт. — Хто ж, як не я, був старшим слідчим у цій справі?

— Я не це мав на увазі, — спокійно зауважив Буслік.

Я глянула йому в очі. Що ж мені тепер казати? Що робити?

«Роби бодай що-небудь», — підказав мені внутрішній голос.

Борись за себе. Або помри. Альтернативи немає.

— Слухай-но, Джефе, що за фігня? Чого це ти раптом наїжджаєш на мене? Справа про вбивство Скотта закрита, і закрита настільки гучно й сильно, що я ледь не позбулася при цьому своєї голови. До тебе що, гівнюки з адмінвідділка звернулися? Ти їх маєш на увазі?

— Три дні тому до прокуратури звернувся адвокат такого собі Ігнасіо Моралеса, — відповів Джеф. — Він працював викидайлом у барі «Підземелля див», куди ти ходила на розпізнавання братів Ордонесів.

От чорт, цього мені лише бракувало!

— Так, я добре пам'ятаю містера Моралеса, — сказала я. — А цей шановний пан не розповідав вам про те, що намагався зґвалтувати мене там, у підвалі?

Джеф підняв руку, наче відмахуючись від мого аргументу, ніби від чогось несуттєвого.

— Він стверджує, що пістолет, знайдений на тілі Віктора Ордонеса, був вилучений із твоєї сумочки під час звичного обшуку в нічному клубі.

Я картинно вирячила очі, імітуючи гнів та здивування. Мабуть, у цей момент мені позаздрила б сама Ніколь Кідман.

— І ти цьому віриш?

— Правду кажучи, ні, — мовив Буслік. — Я повірю цій гниді тільки тоді, коли його свідчення допоможуть мені запроторити його до в'язниці.

Джеф засунув руку в шухляду столу й видобув звідти якийсь аркуш.

То була роздруківка телефонних розмов Скотта.

— Проте нещодавно я побачив ось це.

Невже мій партнер здав мене? Але навіть у стані паніки я не могла в це повірити. Завжди скрупульозний, допитливий та геніально розумний Джеф, вочевидь, сам потурбувався отримати власну копію роздруківки.

Цього слід було очікувати. Тож я вдалася до того, що мені тільки й залишалося робити. Я стала хитрувати.

— Ну то й що? — виклично запитала я. — Ну знала я Скотта, і що далі? Так, ми розмовляли з ним по телефону. Наші стосунки нікого не мають колихати, це була наша приватна справа. Тому я нікому про це не сказала. Оберігати власну приватність — це що, злочин?

Замість відповісти на моє запитання, Джеф видобув із шухляди ще один папірець і підсунув його мені.

То була фотокопія штрафної квитанції за паркування мотоцикла. Джеф ласкаво надав мені досить часу, щоб я прочитала підкреслені маркером дату й адресу.

То була адреса в Йонкерсі, за півкварталу від мого будинку.

Мені здалося, що всі церковні дзвони Сполучених Штатів почали бити в моїй голові на сполох.

Цього я ніяк не чекала.

— Цей штраф виписали Скотту за незаконне паркування мотоцикла лише за дві години до офіційно визначеного часу його смерті, — спокійно сказав Джеф. — Я перевірив місцезнаходження на мапі району. Скотт залишив свій мотик за півкварталу від твого будинку, Лорін. Якщо скласти всі ці свідчення докупи, то виникають резонні запитання. Я маю всі юридичні підстави розпочати слідство. Свідок бачив, як ти підкинула пістолет. Є офіційний доказ, що Скотт залишав свій мотоцикл неподалік твого помешкання лише за дві години до своєї смерті, час якої встановив судмедексперт. Я вигравав справи з куди слабшою доказовою базою, Лорін. Але ти — моя подруга. Тому я й дав тобі час подумати до того, як почнеться формальна процедура судочинства. Це — твоя перша й остання нагода розповісти мені, що трапилось, і таким чином дати мені змогу допомогти тобі.


Розділ 76 | Помилка | Розділ 78







Loading...