home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 74

— О, ось так значно краще, — сказала «кінозірка» та стала крутитися, демонструючи свої принади, які були разючими, мушу визнати.

Нарешті вона зупинилась і міцно поцілувала чоловіка в губи. Потім узяла його руку та провела нею по своєму оголеному тілу.

— Абракадабра! Звичайна магія. Раз — і сукня зникла!

Чоловік розсміявся.

— Ти просто божевільна, — сказав він. — І безсоромна. Я ціную цю рису в жінках.

— Тепер — твоя черга, — сказала молодиця. — Подивімося, що маєш під штаньми.

— А може, не треба? — недовірливо спитав чоловік. Його обличчя мені не було видно, бо він стояв спиною до камери. — Тут стільки вікон. Хтось може помітити.

— Як?! Та тут навіть руки перед носом не видно, — заохочувала ексгібіціоністка. — Давай, Джоне. Хоч раз у житті не будь сцикуном. Подуріймо!

— Стривай. Зараз я дещо зроблю, а потім — може, й подуріємо.

Чоловік відвернувся, нахилив свою велику голову, і я почула гучне форкання й сопіння.

— Гей, і мені залиш трохи, чуєш? — сказала молодичка, підходячи до свого приятеля. — Ти хрюкаєш, як порося.

Джон запирхав знову.

— Класний кокс, м'який, — сказав він. — Кращий за те гівно, що ти приносила минулого разу. У мене цілий тиждень кров з носу текла. Змушений був набрехати дружині, що маю гайморит.

— Іще хоч слово про дружину, — пригрозила дівка, — і я відразу ж піду до твого номера та зателефоную їй — уявляєш, як вона зрадіє? Тепер я нюхатиму, а ти роздягатимешся.

Коли приятель молодиці взявся розстібати пасок, мене пересмикнуло від огиди, і я навела курсор на кнопку «перемотка вперед». Намагаючись стягти штани через черевики, Джон заточився й упав. Мабуть, його голі сідниці засвітилися від сорому й без інфрачервоної підсвітки, коли він спробував підвестись, але не зміг.

Коли ж він, нарешті, встав і обернувся, то камера швидко дала великим планом його обличчя.

І я клацнула по кнопці «пауза» так сильно, що ледь не розчавила мишу!

З екрана на мене дивився прокурор Бронксівського району Джон Мід.

До мене раптом дійшла важливість побаченого, і я тепер сиділа, хапаючи ротом повітря. Я й раніше вже здогадувалася, що Скотт був нечесним копом. Звідки в нього ліві гроші? Цупив їх під час облав? Грабував наркоділків? Та звідки завгодно. Подробиці не мали значення. Головним було те, що він явно нехтував своїми службовими обов'язками.

А тут, під час цього спостереження, до його нетрів потрапила надзвичайно велика рибина.

Я подивилась на впливового чиновника, на його товсте черево, на обличчя з червоними очицями й дурнуватою усмішечкою.

Навмисне чи ненавмисне, але Скотт спіймав того, від кого він міг чекати найбільшої потенційної загрози, — прокурора району, де він працював — і грабував. Спіймав у ситуації настільки компрометуючій, що годі було й чекати, — подружня зрада й нюхання кокаїну.

«Оце страховка, так страховка!» — подумала я.

За мною, на автостраді, глухо шумів потік машин.

Неймовірно! Спочатку брехня. Потім — брудні гроші. І ось тепер — шантаж. Скотт не був ніяким Бетменом. Він був Ґарі Кейтелем із фільму «Корумпований лейтенант».

Лайно й далі прибувало.

Я вимкнула програвач і завела двигун.

Лайно прибувало, і я була в ньому вже по самісінькі вуха.


Розділ 73 | Помилка | Розділ 75







Loading...