home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 65

Я стояла й ошелешено мовчала.

Це не Пол усе зруйнував, а я.

Я все зруйнувала.

Я — така гидка й паскудна. Тільки я.

От халепа! Хотіла з'ясувати стосунки з Полом, поговорити про наші зради й розпочати нове життя — і ось тобі маєш!

Виявляється, зраджувала тільки я!

Я стояла ніби вкопана, з обличчям закляклим, наче завислий комп'ютер. Пол розсміявся та стиснув мою руку.

— Розумію, це немов вибух бомби, — сказав нарешті він. — Просто хотів тебе приємно здивувати. Бачиш, спочатку я подумав, що Віккі просто дурить мене. «Слухай, а ти не хочеш перейти до нас на вдвічі більшу зарплатню?» — спитала вона. А я візьми й бовкни навмання, що перейду до них, якщо мені дадуть утричі більше. Твій чоловік — просто геній, Лорін!.. А сьогодні вранці Віккі зателефонувала мені й повідомила гарну новину. Мене беруть на роботу, уже все погоджено, зосталося тільки відповідні папери підписати. Є лишень одна проблема: нам доведеться переїжджати. До Ґрінріджа, що в штаті Коннектикут! Та хіба ж то проблема — переїхати з Йонкерсу до елітної місцевості, до країни коней! Вони навіть самі готові нас туди перевезти. Ось так. Лишень уяви собі! Я буду працювати, а ти роститимеш дитину, тим паче в новому будинку для цього буде задосить місця. Ні більше, ні менше — втілення американської мрії! Це та переміна, якої ми з тобою так довго прагнули, Лорін!

Голова моя крутилася зі швидкістю ротора в міксері. Це було неймовірно. Пол не лише виявився невинуватим, він іще й щасливого лотерейного квитка витягнув!

Я важко опустилася на стілець, наче боксер після вкрай важкого раунду.

— Клас, Лорін, — я просто позбавив тебе дару слова, от бачиш! — засміявся Пол. — Слухай, — додав він, дістаючи з холодильника пляшку пива «Сем Адамс», — ти про щось хотіла поговорити чи то мені здалося?

Може, я й перебувала на грані психічного зриву та серцевого нападу, але я не була дурепою.

І вирішила, що мені слід навчитися жити зі своєю таємницею. Тим паче, що кілька хвилин тому з'ясувалося, що така таємниця була лише в мене.

— А, та я вже й забула, — ледве промимрила я. — Рис окремо готувати чи нафарширувати ним курку?


Розділ 64 | Помилка | Розділ 66







Loading...