home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 62

— Нумо, Лорін, починай, — прошепотів Майк, поки я ошелешено сиділа, втративши дар мови. — І не здумай викручуватися, чуєш? Так, ти гарний коп, навіть більше, ніж гарний, але зрозумій: це стосується не тільки тебе, а й мене.

Я мимоволі притиснула пляшку з кока-колою до свого враз почервонілого лоба. Боже милосердний, що ж мені робити? Мене викрили. Спіймали на брехні. І хто — власний напарник! Як я могла наважитись брехати йому?! Бо ж Майк — добра душа, добріший за будь-кого в цьому світі. І він — мій колега, мій рятувальний круг, мій янгол-охоронець на небезпечній роботі!

Я ніяк не наважувалась поглянути йому у вічі, зиркаючи то на подертий стіл, то на темні дерев’яні панелі на стінах ресторану — куди завгодно, тільки не на Майка.

А він мав рацію, мушу визнати. Якщо й був хто-небудь, кому я могла — і мусила — вилити душу, то це Майк. Я брехала йому — і прямо, і непрямо, брехала вже бодай тим, що замовчувала факти, і це, зрештою, спричинилося до того, що він убив чоловіка. Повне зізнання — це мінімум того, що я могла зараз зробити.

«Утім, хвилиночку, — подумала я. — Ні! Я не можу!» Якщо на Майка наїдуть чуваки з адміністративної інспекції, то він переведе стрілку на мене. Змушений буде перевести. Бо не може втратити роботу. Так, він розлучений, але має оплачувати навчання своїх двох дітей в інституті. На нього наїдуть, і йому доведеться розповісти те, що він знає, а решта правди випливе сама собою. І все повернеться на круги своя: Пол сідає до в’язниці, а Брук залишається без засобів до існування. «Ні, — подумала я. — Цього разу все буде навіть гірше. Бо разом з Полом до в’язниці потраплю також я!»

Чого мені не хотілося робити, так це повестися грубо зі своїм напарником, але що довше я обмірковувала ситуацію, то ясніше розуміла: я не маю альтернативи.

Нарешті я наважилась відірвати погляд від стелі й уставилася Майкові просто у вічі.

— Не чіпаймо цього, напарнику, — холодно й рішуче сказала я.

На обличчі Майка з'явився такий вираз, наче я щойно вразила його електрошокером. Мені здалося, що ще мить — і Майк роздавить зелену пивну пляшку, яку він тримав у тремтячій від хвилювання руці. Кілька секунд він хапав ротом повітря, наче риба, викинута на берег.

— Н-н-не чіпати?! — нарешті вимовив Майк, затинаючись. — Ти спала з ним, правда ж, Лорін? Наставляла роги своєму чоловікові зі Скоттом Тайєром, еге ж? Чому ти не хочеш просто взяти й сказати мені про це? Я ж твій напарник, твій друг.

— Майку, — мовила я благальним тоном, і в мене в очах виступили сльози. — Будь ласка, давай не будемо про це, га?

— Я вбив людину, Лорін! — пошепки закричав на мене Майк. — Заплямував свої руки кров'ю!

Я підвелась і взяла сумочку.

Мені не хотілося погрожувати своєму напарнику, але він загнав мене в куток. Іншого виходу я не мала.

— Так, — ствердно мовила я, кладучи двадцятидоларову купюру біля тарілки з недоїденими чізбургерами. — Ти справді вбив людину, Майку. І я була єдиним свідком, пам'ятаєш? Ось чому саме тобі — передовсім — слід залишити все, як воно є.


Розділ 61 | Помилка | Розділ 63







Loading...