home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 50

У маленькій ніші, відразу ж за розхитаними дверима, виднівся оксамитовий канат малинового кольору, а за ним — чорнильно-чорний колодязь сходів, що вели вниз.

Викидайло, що стояв за канатом, був у темно-зелених окулярах і костюмі, спорудженому, вочевидь, із поліефірної плівки «майлар». Підходячи до нього, я стала мовчки сперечатися сама з собою, що більше непокоїло мене — зріст викидайла, що сягав десь шести з половиною футів, чи його огидна огрядність.

З колодязя сходів долинало ритмічне бухкання, наче в земних глибинах велися вибухові роботи.

— Льюїс сьогодні працює? — невимушено спитала я.

Ледь уловимим порухом викидайло похитав головою.

«А може, він узагалі не розуміє англійської? — подумала я. — Чи відразу ж інтуїтивно відчув, що я — коп?» Раптом мені стало дуже приємно від того, що Майк і решта хлопців були неподалік. Варто лише заволати — і вони мерщій примчать на допомогу.

— Це приватна вечірка чи мені можна ввійти? — спитала я. «Господи, нехай він відповість, що приватна», — благала я, вдивляючись у темряву сходів. Для мене не було проблемою повернутися до мікроавтобуса, бо я не вважала це поразкою. Можна ж було придумати якийсь інший спосіб дій! Або просто взяти — і поїхати додому поспати. А чому б ні? Чи навзагал податися за кордон у туристичну подорож.

— А це — як подивитися, — нарешті заговорив викидайло.

— Подивитися на що? — поцікавилася я.

Викидайло опустив свої окуляри та зміряв мене таким поглядом, що я зраділа, що нічого не встигла з’їсти на сніданок.

— На те, наскільки сильно вам цього кортить, — відповів бурмило.

— Як романтично! — сказала я, обертаючись, щоб піти. — Однак у світі немає нічого такого, чого мені б кортіло аж надто сильно.

— Та годі вам, не капризуйте, поверніться, — забубонів огидний викидайло з неприємним сміхом, відчіплюючи малиновий канат. — Не вередуйте, білявочко. Це був просто жарт. Викидайлівський гумор. Ласкаво просимо до «Підземелля див»!


Розділ 49 | Помилка | Розділ 51







Loading...