home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 41

Коли я ввійшла до її кабінету на п'ятому поверсі управління нью-йоркської поліції, Бонні якраз щось шукала в шухляді свого столу, ледь не засунувши туди голову.

— Привіт, Бонні! — сказала я. — Це ти чи не ти?

— А, Лорін, яка приємна несподіванка! — відповіла Бонні, витягнувши голову з шухляди й випростовуючись. У руці вона врочисто тримала нарешті знайдений пакетик кави «Старбакс». — Ти дуже вчасно. Питимеш каву по-французьки?

Поставивши через пару хвилин переді мною чорну чашку з гарячою кавою, вона спитала:

— Ну що? Як там справи?

— А я хотіла спитати в тебе те саме, — відповіла я.

— Попри те, що розслідування цього вбивства є нашим пріоритетом, воно все одно забере певний час. Усе, що ми на цей момент маємо, — це водонепроникне покривало для пікніків, яке виробляють у великих кількостях. Воно продається в кожному супермаркеті.

Я відсьорбнула кави й ствердно кивнула. Ми з Полом справді купили цей шматок пластику в магазині мережі «Зупинись і придбай».

— А що з окулярами? — запитала я.

— На жаль, нічого особливого, — відповіла Бонні. — Видимих слідів відбитків пальців на лінзах не залишилось. Я віддала окуляри до лабораторії для негайного дослідження стосовно наявності часткових відбитків на оправі, але, на жаль, там нічого не знайшли. Утім, тримаймо кулаки: можливо, вдасться розшукати рецепт лікаря на придбання тих окулярів. Я щойно розмовляла телефоном із таким собі Сахаровим, керівником кафедри офтальмології в Нью-Йоркському університеті. Він пообіцяв докладно дослідити знахідку й допомогти нам знайти відповідний реєстраційний запис.

Я знов обпекла язика ще одним ковтком кави й відсунула філіжанку на край столу.

— А можна мені на них глянути? — спитала я.

Бонні здивовано посміхнулася.

— Навіщо? — спитала вона.

Я стенула плечима.

— Не знаю. Можливо, це допоможе мені інтуїтивно відчути типа, котрий убив Скотта. Хтозна… Усе буває.

Бонні встала й поблажливо посміхнулася.

— Гаразд, мій психологу-детективе. Лабораторія якраз у кінці коридору. Сходжу візьму їх спеціально для тебе. А ти тут поки посидь і сконцентруй свої надприродні здібності.


Розділ 40 | Помилка | Розділ 42







Loading...