home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 35

Загнавши свій «міні» в гараж і вже збираючись вийти, я раптом почула якийсь химерний звук у дальньому кутку праворуч. Мабуть, мої нерви були на межі зриву, бо я відразу ж вихопила пістолет і націлила його на якусь фігуру, що сиділа під стіною.

Але швидко збагнула, що то був Пол.

Я ввімкнула світло й тільки після цього сховала свій «ґлок» у кобуру.

Пол хропів у шезлонгу біля ящика з інструментами. Поруч із ним на бетонній долівці стояла пляшка віскі «Джоні Вокер». Спиртного в ній лишилося на один ковток, не більше.

Ага, ще одна цікава деталь: на Полові не було одягу. Тобто, він був зовсім голий.

А ще він був ніякий. Бухий у дрезину. П'яний у дупу, як то кажуть. А може, в сраку.

Придивившись до його змарнілого непритомного обличчя, я второпала, що пережила лише жалюгідну дещицю того, що довелося пережити Полові.

Я залпом випила останній ковток і почала трясти чоловіка, намагаючись його розбудити. Але даремно. Нуль на масу.

Коли я боляче смикнула Пола за вухо, одне його око мляво розплющилося. Я тягла його за вухо та за правицю доти, доки він, нарешті, не зіп'явся на ноги.

Пол щось пробурмотів, але я не розібрала й потягла його в будинок. Ще ніколи я не бачила свого чоловіка таким п'янючим.

Намагаючись спрямувати його до спальні, я ледь не травмувала собі м'язи спини. Нарешті мені все ж таки вдалось укласти Пола на ліжко, після чого я принесла відро для сміття на той випадок, коли його знудить.

Ледь устигла я дістатися до ванної, як увесь стрес, що накопичився в моїй душі за ввесь цей час, вирвався назовні вибухом нестримних ридань.

Що, в біса, з усього цього вийде? Що я собі думала, удаючи з себе дурну під час слідства? Це ж не гра. Скотт Тайєр загинув. Мало що в цій країні може спричинитися до ретельності більшої, ніж та, з якою розслідуватимуть убивство нью-йоркського копа. От дурепа! Невже ти думаєш, що за допомогою жалюгідного блефу зможеш якось викрутитись?

Я пригадала Брук Тайєр. Її відлюдькувату доньку. Двох інших дітлахів. Я відчула себе отруйною змією. Утіленням зла. Мені закортіло піти й здатися. Тієї миті я була готова на що завгодно, аби тільки зняти з себе цей страшний чорний тягар.

Утім, за вбивство покарають не мене.

А Пола.

Що ж мені робити?


Розділ 34 | Помилка | Розділ 36







Loading...