home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 23

Вигляд чоловікової машини змусив мене замислитись. Нарешті мій мозок знову запрацював як слід! Вимкнувши фари й сирену, я неквапливо та сторожко рушила до нашого будинку — немов злодій, що збирався вчинити пограбування. Перед тим як зустріти Пола, слід було зібрати якомога більше інформації. Тому я й залишила авто за три будинки від нашого помешкання й решту шляху здолала пішки.

Двері «тойоти-кемрі» були замкнені, але це викликало лише тимчасові ускладнення, бо я прихопила з собою спеціальну відмичку, яку завжди возила в багажнику свого «міні». Зупинившись із водійського боку, я розчинила дверцята — і в мої ніздрі вдарив сильний запах. Штиняло хвойним дезодорантом та плямовивідником. Ага, хтось уже постарався вичистити машину. Я трусонула головою, відганяючи емоції, глибоко вдихнула й увімкнула ліхтарик.

Усе, що мені відразу вдалося знайти, — це кілька крапель крові під ножним матрациком заднього сидіння з правого боку.

Кульовий отвір я знайшла аж через п'ять хвилин.

Він у нижній частині водійського підголівника. Куля ввійшла в крісло й у ньому ж застрягла. Я подряпала в отворі спеціальним ножем, який завжди мала при собі, і почула, як лезо шкрябнулось об щось тверде. Кілька надрізів — і розплющений кавалок свинцю впав прямісінько мені в долоню.

Поклавши його в сумочку, я заплющила очі та спробувала зліпити докупи факти й оцінити ситуацію.

Напевне, під час їзди Скотт, лежачи на задньому сидінні, прийшов до тями. Збитий з пантелику та переляканий за своє життя, він, мабуть, витягнув пістолет із кобури на гомілці та вистрелив у Пола, що сидів за кермом. Перший постріл прийшовся в підголівник.

Вочевидь, Пол зупинив машину та кинувся відбирати зброю. І в цей момент пістолет вистрелив іще раз.

І куля влучила Скоттові в підборіддя. О Господи милосердний!

Глибоко вдихнувши ядучий запах плямовивіднику, я спробувала продовжити лінію своїх міркувань про те, що сталося.

Після другого пострілу Пол, напевне, запанікував. Він збагнув, що вийти сухим з води не вдасться, навіть якщо він убив поліціянта через самозахист. І тому швиденько придумав план — найкращий за тих обставин. Скотт був копом. А хто вбиває копів? Копів убивають наркоділки. Тому Пол подався до Бронксу й не зупинився доти, доки не знайшов район, відомий активним збутом наркотиків. Там він кинув Скотта у водограй, повернувся додому й вичистив авто.

Я похитала головою, і мої очі знов наповнилися слізьми. Схилившись над заднім сидінням, на якому загинув Скотт, я плакала й плакала, аж поки очі не заболіли.

Це несправедливо. Так не має бути. Одне хибне рішення, один хибний учинок — і життя трьох людей пішло коту під хвіст. Нарешті я витерла сльози, вибралася з авта й рушила до свого будинку. І до Пола.

Утім, спочатку я пішла в обхід.


Розділ 22 | Помилка | Розділ 24







Loading...