home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 98

Була восьма з хвостиком, коли наступного ранку барменка в «Старбаксі» здивовано вигнула на мене брови.

«От дідько, — подумала я. — Їй що, ніколи не доводилося бачити, як скуйовджена, емоційно спустошена жінка з'їдає всі кондвироби на верхній поличці бару?!»

Учора, після прозріння в Беттері-парк, я зателефонувала Полові й сказала, що залишуся на ніч у Бонні — потеревенити й позгадувати старі часи. А потім до півночі блукала по Бродвею, немов безпритульна (а я тепер справді нею була!).

Коли я добулась аж до Мідтауну, опинившись із південного боку театру імені Еда Саллівена, ноги мої відмовились іти далі.

У мене лишилося сил тільки на те, щоб залізти в маленький, як пенал, трьохсотдоларовий номер готелю й упасти на підозрілого вигляду поцяткований матрац у кутку. Дорогувато, але байдуже, у Пола вистачить грошей розрахуватися.

Прокинувшись о сьомій ранку, я вийшла з готелю, не прийнявши душу, піймала таксі на Сьомій авеню та поїхала до центру міста у фінансовий район.

Уперше за цілий місяць у мене був план дій. Я достеменно знала, що зроблю.

Я допитуватиму Пола.

І чхати мені на наслідки. Я буду по черзі і добрим, і злим копом. Я ледь не спокусилася прихопити з собою важку телефонну книгу з готелю, на випадок, коли мені доведеться вибивати з Пола зізнання. Одне я знала напевне. Йому доведеться про все мені розповісти. Він не відкрутиться, навіть якщо дуже захоче.

А судячи з того рішучого настрою, який я відчула в барі, саме так воно й мало статися.

— Ви ще щось хотіли? — спитала барменка, підштовхуючи до мене тацю зі сніданком, що містив цілу тону шкідливих для фігури кілокалорій.

— Хотіла б, але у вас уже нічого не лишилося, — відказала я.

Умостившись біля вікна у велетенський фотель із підголівником, я прочитала звіт ФБР від першої до останньої літери.

Я так довго втуплювалась у схожі на штрихкод радіоаутограми обох місць скоєння злочину, що мені почало двоїтися в очах.

Жодної помилки й жодного заперечення тут і бути не могло. Мені зовсім не обов'язково було знати, що таке тандем перемінного числа або розташування STR-послідовності, щоб пересвідчитися в цілковитій тотожності обох зразків.

Я відклала роздруківку й, одним оком позираючи на обертальні двері розташованого потойбіч вулиці офісного будинку, де працював Пол, узялася до побиття світового рекорду з поїдання ласощів. А що ви хотіли? Алкоголь та цигарки під забороною. Куди ж подітися нещасному вагітному копові?

Саме тієї миті, коли я облизувала вимазані шоколадом пальці, серед людської метушні на вході я помітила високого рудоволосого типа, схожого на Пола. Привабливий чоловік, ніде правди діти. Це було єдине, що я могла сказати про свого чоловіка напевне. Єдина, мовити б, константа, яку він мав.

Я прикінчила останнє шоколадне тістечко, неквапливо причепурилась і взяла заляпану кавою роздруківку ФБР.

«Виходь із піднятими вгору руками, Поле, — подумала я, перетинаючи ще затінений каньйон Перпл-стрит. — У твоєї сердитої вагітної дружини пістолет у сумці».

Але стоячи позаду кур'єра-поштовика в черзі до охоронця, що сидів на прохідній, я помітила дещо дивне.

У розчинених дверях одного з ліфтів показався Пол.

«А ось і ми власною персоною», — спало мені на гадку.

Тимчасом як армія фінансових працівників штурмувала будівлю, прагнучи не спізнитися на роботу, він намагався вийти, пливучи проти течії, як одинокий лосось.

«От і добре, — подумала я. — Це заощадить мені час на поїздку ліфтом».

Утім, підійшовши ближче, я помітила, що на плечі в нього висить дорожня сумка, а в руці — сумка для покупок.

Стильна сумка «Тіффані» для покупок.

Я зупинилася наче вкопана, мовчки спостерігаючи, як Пол направляється до виходу.


Розділ 97 | Помилка | Розділ 99







Loading...