home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Розділ 95

День народження вийшов на славу: усі добряче повеселились і відпочили, особливо я. Усі мої подруги — люди винятково приязні й приємні, і це стосується також переважної більшості моїх родичів. Мені здалося, що життя, нарешті, знову повертається до норми. Та раптом…

— Агов, панійко! — вигукнула Бонні Клеснік, випустивши з рук меню й кинувшись обіймати мене, ледь не перекинувши при цьому столика в китайському ресторані, де ми спеціально зустрілися в неділю після дня народження.

Я озирнулася довкола, розглядаючи яскравий інтер’єр закладу. Повсюдно стояли численні акваріуми з мутнуватою водою. Коли моя давня подруга Бонні запропонувала мені вибратись у місто й десь посидіти, то я уявляла собі просту їжу: картоплю по-домашньому, бутерброди, гамбургери, чізбургери…

Тому я й витріщилася здивовано на меню, коли побачила в ньому малюнок черепахи та жаби. Отакої! От вам і пізній сніданок у Чайнатауні! Гадаю, Бонні ще не знає, що таке вранішня нудота у вагітних жінок.

— Так прикро, що я не змогла побувати на твоїй прощальній вечірці та дні народження! — сказала Бонні, знову сідаючи за стіл. — Уявляєш, на нічній зміні хтось захворів і начальство терміново викликало мене.

— Не переймайся, Бонні, — відповіла я, усміхаючись. — Зате я змогла прийти сюди — і це прекрасно. — І подумки додала: «Якщо тільки не вивергну назад оці китайські делікатеси».

— Дивно, — сказала Бонні, відриваючись від екзотичної страви. — Так багато змін у твоєму житті, що аж не віриться. Чесно кажучи, я думала, що тебе від роботи доведеться молотком і плоскогубцями віддирати. Звісно, я дуже рада за вас із Полом, але… Не знаю. Я бачила, як швидко ти розплутувала справи, Лорін. З яким ентузіазмом. Бачила твою безстрашність. Я не єдина жінка, котру твій приклад надихнув на роботу в поліції, між іншим. І в мене крається серце, коли бачу, як ти раптом усе це кидаєш і йдеш геть. Я чомусь не уявляю тебе в ролі домогосподарки.

«Гей, Бонні, дякую за вотум довіри!» — подумала я. Утім, ми буцімто збиралися порозважатись, а не сумувати. Розслаблятись, а не побиватися?

Раптом моя подруга відклала палички для їжі.

— Ледь не забула. Я маю для тебе подарунок.

Витягнувши зі своєї сумки великий сірий конверт, вона подала його мені. Я розкрила його.

— Єдина річ, якої ще бракувало в моєму житті для повного щастя, — сказала я й запитально поглянула на подругу. — Це комп'ютерна роздруківка?

Що за сюрприз цього разу?!

— Я отримала цю роздруківку в п'ятницю з лабораторії ФБР, — відповіла Бонні. Витерши рота серветкою, вона по-доброму, із турботою в очах глянула на мене. — Це результати ДНК-аналізу того зразка, що його я знайшла на покривалі, у яке був загорнутий Скотт Тайєр.

Від раптового припливу крові до голови в очах у мене потемніло.

Знову це чортове туристичне покривало, котре ми купили з Полом у супермаркеті! Я навіть пам'ятаю той пікнік, під час якого Пол залишив на ньому свій «зразок» для аналізу!

Це сталося в першу річницю нашого шлюбу. Прихопивши дві пляшки шампанського, ми з чоловіком подалися до надзвичайно красивого парку Роквуд-Голл у Норт-Террітауні. Мабуть, ні до, ні після не було нам так добре, як тоді… Пізня осінь. Шампанське. Сюрчання коників у траві. І ми вдвох. Самі. Якраз тоді ми вперше навмисне старалися, щоб я завагітніла.

Я зиркнула на аркуші, а потім — на подругу.

— Що ти хочеш цим сказати? — спитала я Бонні. — Наскільки я пам'ятаю, ти розповідала мені, що на тому покривалі знайшли лише кров Скотта — і все.

— Коли я пошкребла його, то відшукала на ньому ще одну, давнішу пляму. Вона виявилася засохлою спермою. Її було якраз достатньо для ДНК-аналізу.

Невдоволено скривившись, я глипнула на роздруківку. Що ж, урешті-решт, потрібно для того, щоб назавжди закрити справу Скотта Тайєра? Священна вода? Пробити теку осиковим кілком? Прострелити срібною кулею?

Що мені тепер відповісти своїй подрузі? Адже вона явно чекала на мій коментар.

— А чому ти раніше мені про це не сказала? — нарешті спитала я, наважившись.

— Я збиралася, — відповіла Бонні. — Але того ранку якраз сталася перестрілка з Ордонесом, і я не змогла тебе застати. А коли наступного ранку я зателефонувала твоєму начальникові, то він порадив мені викинути роздруківку на смітник. Бо в Ордонеса знайшли пістолет Скотта, і розслідування справи до кінця перетворилося на просту формальність.

— Так у чому тоді проблема? — спитала я.

Бонні скрушно зітхнула.

— Що я можу тобі сказати, дівчинко? Річ у тім, що, згідно з ДНК-аналізом, ту пляму залишив не Ордонес. У цьому немає жодного сумніву.

Зі швидкістю світла збагнула я ті наслідки, якими може обернутися ця роздруківка. Вони виявили ДНК Пола! Це катастрофа! Для нього, для мене — для нас обох. Навіть трьох, якщо зважати на ненароджену дитину.

— А чия то ДНК? — обережно спитала я.

— Ми не знаємо, — відповіла Бонні.

«Слава Богу, хоч якась приємна новина», — подумала я.

Та, на жаль, Бонні ще не закінчила.

— Однак нам пощастило здобути зачіпку з іншого місця скоєння злочину, — додала вона. — Уявляєш?

Господи, та мені що — застрелитися на місці, просто в цьому ресторані? Коли ж це припиниться, га?

Холодний липкий страх почав розповзатися по моєму тілу.

— Розкажи, бо я не в курсі, — попросила я подругу.

— В урядовій системі об'єднаних даних збираються зразки ДНК з місць скоєння злочину по всій країні з метою швидкої ідентифікації порушників закону Як з'ясувалося, ДНК сперми, знайденої на покривалі у твоїй справі, збігається з ДНК, виявленою на іншому місці злочину. Йдеться про збройне пограбування у Вашингтоні, округ Колумбія. Воно сталося майже п'ять років тому. Справу так і не було закрито.

Страх, який доти концентрувався в нижній частині мого тіла, тепер схопив мене своїми холодними лещатами за горло. Мені раптом стало важко не лише думати, а й сидіти з прямою спиною в кріслі.

Ні! Цього не може бути. Те, що зараз розповіла мені Бонні, могло означати лишень одне…

Що Пол був замішаний в іще одному злочині. У збройному пограбуванні.


Розділ 94 | Помилка | Розділ 96







Loading...