Навчіться використовувати обмеження
«Мені бракує часу / грошей / людей / досвіду...» Припиніть скиглити! Коли чогось мало — це добре. Обмеження є замаскованими перевагами. Обмежені ресурси змушують вас розумно розпоряджатися тим, що маєте. У вас немає простору, аби марнувати будь-що. І це спонукає вас бути креативними.
Не доводилося бачити зброю, що її роблять ув’язнені з мила або з ложки? Вони обходяться тим, що є під рукою. Ні, звісно, ми зовсім не маємо на увазі, що вам треба змайструвати заточку, вийти на вулицю й підрізати кого-небудь у темному підворітті. Але виявіть трохи винахідливості, і ви будете вражені тим, як багато можна досягти, маючи мізерний ресурс.
Письменники повсякчас накладають на себе обмеження для того, аби повніше творчо розкритися. Шекспір виявляв свій геній через обмеження форми у сонетах (чотирнадцять рядків, написаних п’ятистопним ямбом і заримованих за певною схемою). Японські хоку та ірландські лімерики — інші приклади віршових форм, що мають жорсткі правила, — також відкривають широкий простір для творчості. Письменники Ернест Гемінґвей і Раймонд Карвер зізнавалися, що змушували себе писати гранично простою, зрозумілою мовою — і це допомагало їм досягати максимального впливу на читача.
Найтриваліше в історії телевізійне ігрове шоу «Правильна ціна» (The Price is Right) також є чудовим прикладом того, як обмеження породжують винахідливість. Шоу складається з більш ніж сотні ігор, і кожна з них спирається на запитання: «Скільки коштує ця річ?» Ця проста формула тримала увагу телеглядачів упродовж понад тридцяти років.
Авіакомпанія Southwest Airlines, на відміну від більшості авіаперевізників, які використовують літаки різних моделей, використовує тільки Boeing 737. Як наслідок, кожен пілот компанії, стюардеса і член наземного технічного екіпажу можуть обслуговувати будь-який рейс компанії. Крім того, усі запасні частини в Southwest підходять до будь-якого з літаків. Усе це означає зниження витрат і простоту в управлінні бізнесом. Вони самі спростили собі життя.
Ми мали дуже багато обмежень, коли розробляли Basecamp. Треба було підтримувати роботу нашого проектного бюро, адже ми мали своїх постійних клієнтів. Керівники компанії працювали за умов семигодинної різниці в часі (Девід займався програмуванням у Данії, решта нас були у Сполучених Штатах). Маленька команда й повна відсутність зовнішнього фінансування. Ці обмеження змусили нас робити продукт простим.
Тепер у нас більше ресурсів і працівників, але ми й досі свідомо накладаємо на себе обмеження. Для нас принципово, аби над одним продуктом одночасно працювала тільки одна або дві людини. І ми завжди прагнемо звести до мінімуму набір функцій наших програмних продуктів. Замикаючи себе в ці рамки, ми убезпечуємося від створення занадто «перевантажених» продуктів.
Отже, перш ніж затягти жалісливу пісню про те, як вам усього бракує, поміркуйте, скільки всього можна зробити, виходячи з того, що у вас є.
