home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



5

127-й день

Лаура мала залізобетонний намір розповісти про Пітерові домагання Хелені, а там нехай буде, як має бути. Якщо й поженуть її, то запасний варіант із Ташею про всяк випадок залишиться.

Напередодні великого свята в родині Квасіне панувала атмосфера радості та очікування чогось неймовірного, справжнього дива. До Хелени в суботу зранку прийшли її старезна мама, дві сестри з дітьми та найліпша подруга. Уве грався з двоюрідними братиками, стара мати тримала на руках маленьку Гізелу, а сама хазяйка лежала на підлозі. Вона займалася тим, що, на її думку, мало називатися «спорт»: на три сантиметри піднімала ноги й знову опускала їх на м’якенький килимок. Тоді хвилин із десять лежала непорушно й повторювала вправу. На очі Хелена наліпила огірки кружальцями, а обличчя прикрасила розквашеною полуницею. Така маска мала би посприяти омолодженню німкені.

За годину родичі розбрелися. Залишаючи гостинний дім, вручали Лаурі пакуночки — наготовані подарунки до Різдва, говорили двійко слів, цілували у щоку.

— Ти задоволена? — запитала Хелена, коли вони залишилися вдвох, не рахуючи дітей.

Мала спала у своєму ліжечку, а Уве прикипів до телевізора, який йому дозволяли дивитися лише по великих святах.

«Ось, зараз усе розповім», — вирішила Лара.

— Звичайно! — радісно промовила не те, що хотіла.

— Я також маю для тебе подарунок. — Німкеня тицьнула гарненький згорточок і занадто ніжно торкнулася її руки, так, що українка відчула щось на кшталт сексуального збудження.

«Вже зовсім я здуріла!» — подумала Лаура, а в голові роїлося стільки припущень, що жінці знадобився час, аби все розкласти по полицях.

— Відкривати треба в ніч на саме Різдво, — підморгуючи, прошепотіла Хелена. — Не поспішай. Нехай поки що стоїть. Пітер тобі дав свій подарунок? — запитала хазяйка, і в її очах заграли вогники.

«Ось зараз!» — наказала собі Лаура.

— Так, дав…

Таємниця, що пов’язувала Лауру з чоловіком Хелени, ось-ось мала злетіти з вуст українки, але німкеня не дала їй договорити.

— Не відкривай до Різдва! — погрозила пальчиком і провела долонею по щоці Лаури. — Всьому свій час.

«Що за дурниці?» — Лариса не могла збагнути, чому їй у всьому мариться присмак насолоди. «Відпочивати треба більше», — подумала й попрямувала до своєї кімнати.


предыдущая глава | Гастарбайтерки | cледующая глава