А людей! І на вулиці, і на оборі, і в хаті, і в садку. А ще кажуть, що люди з села тікають. Он скільки дітей на плоті чекає, щоб їм винесли гостинця! Та й на молоду страх як хочеться подивитись. Сходяться гості. А мати молодої вже метушиться та питає старших жінок, чи не супроти звичаю щось зробили. Тут і наречена виходить з хати, зараз їй до шлюбу йти. Хор жінок
— Молодая перепілочко, Чого рано з вирію вийшла? Ще на горах та сніги лежать, У долинах та води стоять. Ніде сісти да посидіти, Ніде гніздечка звисти.
— Ой сяду я при долиноньці, А виведу дітки при калиноньці.
— Молодая Марусенько, Чого рано заміж пішла?
— Ой як мені пізненько лягати, А раненько вставати. Як мені свекорку годити? Ой рано, ще рано... Згасла свічечка проти сонечка — Марія. Вже не народить дітей, не простелить хідників у своїй світлиці. Прилетить білою пташкою опівночі на чуже весілля. Зрадливо хлюпне вино на скатерку, зблисне роса на пожовклому листку. І хто відає, чого всі зажуряться, адже ніхто, крім нас, не знав Марії. Перший гість Ану, хлопці, веселої! Щоб аж земля двигтіла! Перший музика Авжеж, веселої! На те й весілля, а ми на ньому музики. Будемо грати, а ви танцювати. Будем грати на чужому весіллі, бо то наша робота. А ваша пити і нас підганяти. Другий гість Не такої! Музики А якої? Другий гість Щоб ноги самі танцювали. Перший музика І такої заграємо. Тут можна. Не ресторанна підлога, а земля. А кому місця мало, то на вулицю. Вона довга й широка. І люди розступаються. Будете танцювати, доки каблуки витримають, а як відірвуться, то босоніж, щоб загнати сум у землю, як вербовий кілок. Третій гість А заграйте, хлопці, такої, аби я на 20 літ помолодів і на дівці оженився, бо моя стара вже любити негодна. Третій музика Сідайте, дядьку, на коня і доганяйте літа молодії. Третій гість Думаєте, не догнав би? Та боюся, щоб горілку без мене не випили... Перша гостя Випийте, синочки, по чарочці та заграйте мені такої, аби я забула, що у 26 літ вдовою лишилася з двома дітьми на руках. Та й досі сама. Третій музика Війна? Перша гостя Ой, війна... Друга гостя А заграйте мені, хлопці, такої, аби мій чоловік воскрес хоч на годину та випив би зі мною, та потанцював, бо чужі чоловіки бояться мене до танцю брати. Другий музика Давай, я з тобою потанцюю, а хлопці за мене зіграють. Друга гостя От спасибі! (Йде з ним танцювати). За столом починають співати:
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано, Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько. Всім боярам по квіточці, рапо-рано, Всім боярам по квіточці, та ранесенько. А Іванові не стало квітки, рано-рано, А Іванові не стало квітки, та ранесенько. У нього квітка — Марійка-дівка, рано-рано, У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько. Перший музика Нам тільки веселих грати. А сумної й без нас заспівають. Третій музика Та я нічого не кажу, тільки дивно, як ми ще можемо грати на весіллі після того всього. Перший музика Дивись на Сергія, як той жартує з молодою вдовою. Живі більше потребують співчуття. Третій музика Скоро усі переп’ються і поснуть. Я піду, а ти як хочеш. Все одно не втнемо такої пісні, щоб воскресила з мертвих чи повернула молодість. Перший музика Завтра вранці сюди прибіжать діти. Будуть танцювати, доки не зійдуться дорослі. Нам ще ніколи не доводилося грати для дітей. А вони ні для кого не можуть бути чужими. Третій гість (зовсім п’яний) А заграйте мені такої... такої... (Падає і засинає.) Третій музика Хіба що самому напитись? Підходять двоє дівчат. Перша дівчина Вибачте, будь ласка, Оксана ось просить... Друга дівчина (штовхає її під бік) Я нічого не прошу! Перший музика То якої вам заграти? Перша дівчина Якщо можна, про любов... Друга дівчина ...нещасливу. Перший музика Є дуже багато таких пісень. Друга дівчина Ну, ось ця: «Стара печаль моя, стара...» Або цю, що співає Вахтанг Кікабідзе: «Проводы любви». Перша дівчина Є ще одна гарна пісня, забула тільки, як вона зветься. Там є такі слова: «І нічого вже не знає про розлуку». Третій музика
Серед ночі, серед саду, як уже згасають руки і годинникові стрілки мою втрату ділять навпіл, дівчинонька, ніби свічка, все ще під дощем палає і нічого вже не знає про розлуку. Буде свято, сад мій збудять вітер, час і світло тіні, лиш мене уже не буде на подвір’ї, на картині, при дорозі і при людях, при лихій годині.[4] Ніч надворі. Найзапекліші п’яниці й веселуни сплять покотом. У цей час відбувається інше весілля, весілля зірок у недосяжній височині. Ще не скоро листопадовий світанок. Сплять натомлені музики, яких чекає завтра багато роботи. Вони не бачать, як шаленіють зірки у чорному небі, як плавляться від пристрасті. Розпечені краплі спадають золотим сім’ям у земну родючу скибу. Тільки в зоряну ніч земля й небо наближаються одне до одного, навіюючи людям химерні сни. Та хто зараз вірить у сни? Лише покровителі квітів, котрі, щоб жити, мусять вірити у красу. 1984 — 1987 pp.Дія третя. На весіллі