home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Вихід Ольги

Інна має 22 роки, Юра – 21, Михалька – 19 років, Ольга – 17, Зоя – 13, Юра-молодший – 11 років, Варварка – 8 років.

Зоя – постійне джерело болю.

Коли Зоя приносить до вечері чергового листа, усі радіють, а мені боляче. Може, тому, що я надміру чутлива, а може, тому, що в тих листах ніколи не згадується про мене. Там пишеться багато про Варварку, ще більше про Михальку, про Юру, і про іншого Юру теж, і навіть про Інну, хоча то вона в усьому винна. Але ніколи про мене. Зрідка у тих листах мовиться про якихось невідомих мені людей. І в такі дні мені стає особливо боляче.

Краще б вони зовсім не писали нам листів. Ніяких і ніколи.

Листи не мали ніякої внутрішньої логіки: часом у них писалося про найважливіші події, що відбувалися в нашому будинку, а часом важливе ігнорувалося, а в листі йшлося про щось незначне й непомітне.

Важливе ігнорувалося переважно тоді, коли йшлося про мене. Хіба я помиляюся? Завжди так. Вони мене довели, листи, це вони винні. Що б я погане чи хороше не вчинила, усе завжди заради одного – тільки заради того одного, щоб побачити в тому клятому байдужому листі ім’я «Ольга». Я одного разу навіть украла! Ні, не скажу, що саме. Украла та й украла. Потім мені аж дух забивало, коли я чекала: ось зараз Зоя розгорне листа і прочитає, затинаючись і белькочучи, як тільки вона може: «Ольга іде на злочин. Ольга робить це тільки з любові до батьків і з туги за батьками. Їй дуже, дуже, дуже не вистачає любові…»

Але в наступному листі йшлося про якусь Коломбіну. Я затулила вуха і втекла, бо це вже занадто.


Михалька про Ольгу | Мануал до черепахи | Іспанія