home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Македонія

Перша закоханість незрідка приходить до дівчат віддалено, паперово і мертвонароджено. Бува, перші усвідомлення своєї здатності кохати спровокує чиєсь фото – постер, листівка. Знаєте-бо, як це буває у маленьких дівчаток. То наче кір – треба перехворіти. Так воно було і в Михальки. Неповних чотирнадцяти років вона щодня ходила до молочарки повз бюро ритуальних послуг. За кутою решіткою стояли зразки пам`ятників: гранчасті високі, гранчасті низенькі, інші, з камінним хрестом, дешевші – сірі, дорожчі – чорні. Немов на міні-цвинтарі, на кожному справжнє ім’я, роки життя, керамічна плашка з фотознімком. Хто їх зна чиї. Хтозна-чому покинуті тут, далеко від справжніх власних могил, фантоми: ні душі тут, ні тіла, ні пам’яті нема, самі обличчя та прізвища. Ретельно відібрані красиві фото: «Ви теж будете красиві, коли помрете».

Інна має 17 років, Юра – 16 років, Михалька – 14 років, Ольга – 12 років, Зоя – 8 років, Юра-молодший – 6 років, Варварка – 3 роки.

Михальці подобався другий від краю. Надзвичайно вродливий юнак… як шкода, що він помер… глибоко посаджені очі, кристалічної чистоти губи… ще й так рано!.. у светрі з високим горлом… його ж, певно, любила якась дівчина… спокійно дивиться поперед себе… Михалька уявляє себе тою дівчиною, заламує руки… Із ним подумки Михальці так легко відчувати себе дівчинкою! Чи буває в житті ще така легкість?

Жаліла його. А він подумки відповідав: «Не жалій мене. Жалість принижує». А вона казала: «Ті, хто кажуть, ніби жалість принижує, самі замінюють її тільки одним – презирством».

І жаліла далі.

Михалька надто рідко мала можливість зупинитися: місце було не велелюдне, але й не покинуте. Фантазія у Михальки хоч і небагата, але набридлива: повсякчас підкидала всіх можливих знайомих і незнайомих людей, що могли пройтися саме тоді, коли вона стояла би, спершись на огорожу, мов на міцне плече. Тому більше мріяла, ніж наважувалася. Проте раз була принесла квітів. Потім довго мусила обминати те місце, бо хтось би ще пізнав по очах, сказав би: ворожить. Проте можна було вести довгі й повільні розмови подумки, безліч разів катуляючи на язику окремі слова – і його, і свої. Щоразу вона переживала щемкий смуток. Їй подобалося це відчуття. Інколи вона подумки сварилася з ним, ображалася, все було як насправді. Ніколи ні з ким не ділилася, навіть загадковою печальною усмішкою. Жодного разу не натякала подругам. Старалася не мати паперових свідчень.

А яке кому діло? Яка кому різниця? Чи кращі ваші доньки, що марять музикантами й кіноакторами?

Принаймні дещо він за собою мав, чого не мають навіть музиканти і кіноактори: він би ніколи не завдав Михальці горя, померши вдруге.

Інна має 21 рік, Юра – 20 років, Михалька – 18 років, Ольга – 16 років, Зоя – 12 років, Юра-молодший – 10 років, Варварка – 7 років.

Коли Михалька підросла, це їй минулося. Мусило ж минутися, так воно, зрештою, і буває. Михалька давно вже не ходила до молочарки… По молоко тепер ходить Варварка.


Ольга хоче себе вбити | Мануал до черепахи | Семані