home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Вихід мами

Ця кімната завжди нагадує Мірошникові чернечу келію, хоча насправді Мірошник ніколи не бачив чернечої келії. Який сенс йому йти в ченці? На тобі, Боже, що мені не гоже? Ото ж бо й воно… І взагалі Мірошник іншого хоче. Мірошник хоче до Англії.

А щодо келії – то Мірошник мислить аж занадто романтично. Кімната собі й кімната. Маленька і досить порожня, може, тому таке відчуття. Ліжко – єдиний у приміщенні великий предмет, воно – центр і хворобливий трон кімнати. Зверху горою кілька ковдр, а під ковдрами видно ще й старий кожух із козячої шкури. Ліжко поширює сильний запах тіла, не брудного, на щастя, але такий тривожний, важкий, як буває в кімнаті хворого. Тому скоріше може здатися, що тут мешкає дуже стара й немічна жінка, котра більшість часу проводить у ліжку. Але пані Галина зовсім не хвора і не немічна, та й старою її аж ніяк не назвеш, просто вона нечасто виходить із кімнати. Ще є тут одненький стілець, що на ньому сидить Мірошник, і більше меблів нема, ані стола, ані якоїсь тобі шафки. Світло, наче навмисне, для підтримки образу, що його створює у своїй уяві Мірошник, слабке. Настільна лампа, що стоїть у кутку, просто на підлозі, блимає: хтось на лінії працює зварювальним апаратом. «Очі тут у мене псуєш», – кривиться пані Галина.

На підвіконні – джезва з кавою, молоко й цукор. Жерстяна коробка із кавовим зерном і млинок, різьблений, із дерев’яним оздобленням, стоять під вікном, Мірошник відсуває зайве під стілець, щоб не перекинути. То він приніс і каву, і цукор, і все решту. Платити багато пані Галині за уроки іноземних мов йому не випадає, тож доточує дрібними приємностями. Хай там як, а пані Галина – жінка, хай і не така, щоб змусити Мірошника про це думати, але цілком собі така, щоб відточувати гарні манери. Але Мірошник тут не тільки для того, щоб навчатися гарних манер. Двічі на тиждень пані Галина навчає Мірошника англійської, польської та іспанської мов. Мірошник не хоче ні до Польщі, ні до Іспанії, ні до Еквадору, а тільки до Англії. Вивчати інші мови його змушує лише делікатність.


Урок триватиме дві години. Потім пані Галина візьме у Мірошника ключ і піде прибирати в інших кімнатах будинку. Бо насправді в будинку багато кімнат і багато людей. Пані Галині доста її кімнати, але безладу вона не любить. Минулого тижня мусила прати ковдру одної з дочок, бо ковдра вся була заквацяна вугіллям. Мірошник вважає, що дівчатка й самі могли би впоратися, не така вже й мудра робота, але не йому давати пані Галині поради.

Пані Галина переглядає аркуші, списані Мірошником, а Мірошник тим часом читає напам’ять текст, бо дві години – це мало, якщо ти справді хочеш до Англії. На колінах у нього подерта дитяча книжка з барвистою обкладинкою, згорнена, але закладена в потрібному місці пальцем. Забуваючи якесь слово, Мірошник непомітно піддивляється і знов дуже швидко згортає сторінки, чисто тобі школярик. Пані Галина механічно киває, час від часу виправляючи помилки. А розповідає Мірошник таке:

“The Earth is round and it derived from an egg. Indeed a turtle was born from this egg. And the Earth is the egg’s yolk. While the germ is small and weak and cannot get out of an egg’s shell, he’s gradually eating the yolk. When the yolk, the germ is gonna punch egg’s shell. For that purpose it has a horn on a beak. You ask: whether our egg had bursted? No! First the turtle should eat the ground, and then it will get out outside. But it not so is simple. The turtle does not see the ground because the ground lays on its back. Then the Beginning of World will come”[2].


Нью-Йорк | Мануал до черепахи | * * *