— 32 —

Цього разу Джером за кермом, а Ходжес на задньому сидінні. «Мерседес» Олівії Трелоні проймається повільно, але щойно дванадцятициліндровий двигун запустився, він мчить, як космічна ракета… а з життями свої матері й сестрички на кону, Джером і кермує ним, як ракетою, вихляючи зі смуги на смугу, ігноруючи протестні гудки автомобілів довкола нього. Ходжес прикидає, що в «МАКу» вони будуть хвилин за двадцять. Якщо хлопець не сотворить дорогою масову автокатастрофу, тобто.

— Дзвоніть тому чоловіку зі служби безпеки! — гукає Холлі з пасажирського сидіння поряд із Джеромом. — Дзвоніть йому, дзвоніть йому, дзвоніть!

Уже дістаючи з кишені «Нокію», Ходжес підказує Джерому, щоб скористався міською об’їзною дорогою.

— Не кермуйте за мене із заднього сидіння, — відповідає Джером. — Краще вже телефонуйте. І чимскоріше.

Але коли він намагається відкрити пам’ять у своєму телефоні, клятий «Нокія» видає єдиний слабенький писк, і потому здихає. Коли він його востаннє заряджав? Ходжес не може пригадати. Не може він також згадати й номер офісу служби безпеки. Треба було йому записати той номер у блокнот, а не тільки покладатися на телефон.

«Богом прокляті технології… — думає він. — Але хто в цьому насправді винний?»

— Холлі, наберіть 555-1900, а потім передайте мені ваш телефон. Мій здох.

1900 — це номер департаменту поліції. Він зможе знову дізнатися номер Віндома від Марло.

— Гаразд, а який код цього регіону? Мій телефон на…

Вона обриває себе, коли Джером різким викрутом обходить панельний ваговоз і мчить просто на джип попереду на іншій смузі, блимаючи фарами та ґвалтуючи: «Геть з дороги!» Джип ухиляється, і Джером прослизає «мерседесом» повз нього на відстані шарів фарби на корпусах їхніх машин.

— …код Цинциннаті, — закінчує Холлі. Голосом холодним, як заморожений сік на патичку.

Ходжес, думаючи про те, що йому не завадили б ліки, на яких тримається вона, диктує код їх регіону. Вона набирає номер і понад сидінням подає йому телефон.

— Департамент поліції, куди я можу спрямувати ваш виклик?

— Мені треба поговорити з Марло Еверетт, з архіву, і то негайно.

— Вибачте, сер, але я бачила, як півгодини тому міс Еверетт уже пішла.

— Ви маєте номер її мобільного телефону?

— Сер, мені не вільно надавати таку інформацію кому…

Він не має наміру вв’язуватися в суперечку, яка поглине час і напевне виявиться безплідною, а тому натиском кнопки перериває розмову саме в той момент, коли Джером, витискаючи шістдесят^[347], завертає на об’їзну.

— Що за затримка, Білле? Чому ви не…

— Замовч і веди машину, Джероме, — каже Холлі. — Містер Ходжес робить все, що наразі може.

«Правда та, — думає Ходжес, — що насправді вона не хоче, щоб я до когось додзвонився. Тому що справу мусимо владнати ми, і тільки ми». Дика думка зринає йому в голові — що Холлі якимись химерними парапсихічними вібраціями досягає того, щоб у цій справі залишалися вони, і тільки вони. А так може бути. Так, як Джером жене машину, вони опиняться перед «МАКом» раніше, ніж Ходжес зуміє зв’язатися з будь-ким із офіційних осіб.

Холодною частиною свого мозку Ходжес думає, що так було б найкраще. Тому що неважливо, кому він додзвониться, Ларрі Віндом відповідальний за «Мінго», але Ходжес не довіряє йому. Товчи-Тузай завжди був дуболомом, парубком з манерами «от-зараз-як-налечу», і Ходжес сумнівається, щоб той змінився.

Тим не менше, він мусить спробувати.

Він віддає Холлі назад її телефон і каже:

— Я не можу розібратися з цією йобаною іграшкою. Подзвоніть у довідкову службу і…

— Спершу спробуйте до моєї сестри, — каже Джером, зразу ж відбарабанюючи її номер.

Холлі набирає Барбару, її великий палець стрибає так швидко, що розмиваються його обриси. Вона слухає.

— Голосова пошта.

Джером плюється лайкою і мчить ще швидше. Ходжесу залишається лише надіятися, що в нього янгол їде на плечі.

— Барбаро! — реве Холлі. Жодного мимрення тепер. — Ти та всі, хто там є з тобою, піднімайте ваші сраки й забирайтесь звідти! МЕРЩІЙ! Пронто! — Вона вимикає телефон. — Тепер що? Довідкова служба, казали ви?

— Йо. Дізнайтесь номер служби безпеки «МАКу», наберіть його й передайте знову мені телефон. Джероме, з’їжджай по естакаді 4А.

— До «МАКу» треба по «3B».

— Це, якщо ти їдеш до центрального входу. Нам треба до заднього.

— Білле, якщо моя мама й сестричка постраждають…

— Не постраждають. Кермуй на 4А. — Дискусія Холлі з довідковою службою тривала щось надто довго. — Холлі, що за затримка?

— Нема прямого доступу до їхньої служби безпеки. — Вона набирає якийсь новий номер, слухає, а потім вручає телефон Ходжесу. — Ви мусите зв’язуватися через загальний номер.

Він притискає «айфон» Холлі собі до вуха так сильно, що аж боляче. Там гудки. Гудки й гудки. І надалі гудки.

Коли вони проминають естакади 2А та 2В, Ходжес бачить «МАК». Він розцвічений вогнями, наче якийсь джукбокс, парковка — суцільне море машин. Нарешті на його виклик відповідають, але, перш ніж він встигає промовити бодай одне слово, робот починає читати йому лекцію жіночим голосом. Машина робить це повільно й старанно, немов звертаючись до особи, у котрої англійська нерідна мова, і то на слабенькому рівні.

— Вітаю, і дякую вам за ваш дзвінок у Міський арт-культурний комплекс, де ми робимо життя кращим і будь-що є можливим.

Ходжес слухає, з телефоном Холлі приплюснутим собі до вуха, і піт котиться в нього по щоках і шиї. Зараз шоста хвилина по сьомій. «Той сучий син не зробить своєї справи, поки не розпочнеться шоу, — запевняє Ходжес себе (насправді він так молиться), — а рок-концерти завжди починаються з запізненням».

— Пам’ятайте, — солодко пащекує роботеса, — ми залежимо від вашої підтримки, тому нагадуємо, що наразі маються сезонні квитки на виступи Міського симфонічного оркестру й вистави Драматичного театру. Ви не лише зекономите п’ятдесят відсотків…

— Що там відбувається? — кричить Джером, коли вони проминають естакади 3А та 3В. Наступний знак попереджає: «З’ЇЗД 4А НА СПАЙСЕР БУЛЬВАР ЧЕРЕЗ 1/2 МИЛІ». Джером тицяє Холлі свій телефон і Холлі намагається додзвонитися спершу до Тані, а потім знову Барбарі, проте безрезультатно.

— Я слухаю звичайну задристану рекламу, — каже Ходжес. Він знову масує западину в себе на плечі. Біль такий, як від нагноєного зуба. — Іди наліво на з’їзді з естакади. Тобі треба буде зробити правий поворот, я гадаю, десь за квартал. Можливо, за два. У всякому разі, біля «МакДоналдса».

Хоча «мерседес» зараз уже летить зі швидкістю вісімдесят^[348], звук двигуна хіба що трішки гучніший за сонне мурмотіння.

— Якщо ми почуємо вибух, я зійду з розуму, — каже Джером відчужено.

— Просто кермуйте, — каже Холлі. Непідкурена сигарета дрижить у неї в зубах. — Якщо ви нас не розбабахаєте, ми впораємося. — Вона знову набирає Танін номер. — Ми схопимо його. Ми схопимо його, схопимо його, схопимо його.

Джером кидає на неї погляд:

— Холлі, ви чисто навіжена.

— Просто кермуйте, — повторює вона.

— Також ви можете використовувати вашу картку «МАКу» для отримання десятивідсоткових знижок у добірних, вишуканих ресторанах і місцевих роздрібних крамницях, — інформує Ходжеса жінка-робот.

І тільки після всього того, нарешті, вона переходить до справи.

— У головному офісі нема наразі нікого, хто міг би прийняти ваш дзвінок. Якщо вам відомий додатковий номер відділу, з яким ви бажаєте зв’язатися, ви можете набрати його будь-якої хвилини. Якщо ні, будь ласка, вислухайте уважно, тому що опції нашого меню змінилися. Щоб подзвонити Ейвері Джонс в офіс Театральної трупи, наберіть один-нуль. Щоб подзвонити Белінді Дін в офіс кас, наберіть один-один. Щоб подзвонити в офіс Міського симфонічного орке…

«Ой, Боже милостивий, — думає Ходжес, — це ж, курва, якийсь каталог „Сіерз“^[349]. Ще й у абетковому порядку».

«Мерседес» присідає й хилиться, коли Джером завертає на 4А і мчить вниз по вигнутій естакаді. На світлофорі внизу червоне світло.

— Холлі, що там з вашого боку?

Вона дивиться, не забираючи телефон від вуха.

— Проскочите, якщо поквапитесь. Якщо хочете, щоб нас усіх повбивало, тоді вагайтесь.

Джером притоплює акселератор. Жорстко загрібаючи ліворуч, «мерседес» Олівії стрибає через чотири дорожні смуги, верещать шини. Звучить «гуп», коли вони б’ються об бетонний роздільник. Пишним гармидером квітнуть автомобільні гудки. Краєм ока Ходжес бачить панельний ваговоз, який, щоб уникнути їх, вилазить на бровку.

— Щоб подзвонити до господарчої служби й завсценою, наберіть…

Ходжес гатить у дах «мерседеса»:

— Що к-херам сталося з живими людьскими істотами?

Тільки коли попереду з’являється Золота Арка «МакДоналдса», жінка-робот повідомляє Ходжесу, що він може подзвонити у відділ безпеки «МАКу», набравши три-два.

Він це робить. У телефоні гуде чотири рази, потім там знімають слухавку. Те, що він чує, спонукує його повірити, що він божеволіє.

— Вітаю, і дякую вам за ваш дзвінок у Міський арт-культурний комплекс, — промовляє сердечно жінка-робот. — Де ми робимо життя кращим і будь-що є можливим.