Булавін у Запорозькій Січі

Донські й січові козаки не лише здавна контактували, а й допомагали одні одним, разом ходили на турків і татар, прихищали у себе втікачів з Московії та Польщі. їх пов'язувала традиційна дружба, яка завдяки багатьом спільним рисам у державному устої та звичаях чимдалі дужчала. Тож з огляду на все це й жорстку політику Петра І щодо обох республік можна було сподіватися, що діятимуть вони поспіль.

Однак Січ зустріла Булавіна прохолодно. Перебував він у фортеці Кодак. Звідти закликав татар до спільної боротьби. Літні січовики та старшини, на відміну від молодих шибайголів, не хотіли встрявати у борню. Але ті, провівши чимало гучних рад, примусили-таки січовий уряд скласти повноваження. Кошовим знову було обрано запеклого ворога Москви Костя Гордієнка. Він радше підтримував донських козаків, але і йому забракло рішучості прилучитися до повстанців. Січ зайняла позицію прихильного нейтралітету, пообіцявши цілковиту підтримку у виступі, якщо Булавін дістане допомогу й від кримських та буджацьких татар, Ногайської орди, калмиків і гірських черкесів. А проте вільно було всім охочим приєднатися до повстанців. Тепер Булавіна шанували як жаданого гостя. Розпочалося вербування добровольців.