home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



ПРОФЕСОР КРИВЦОВ ІНТРИГУЄ

- Так скільки в нашій групі членів студентського наукового гуртка? Десять?.. Мало.

Секретар партійного бюро факультету дивився на Таню Сніжко докірливо. Таня виправдовувалася:

- Так гурток недавно ж тільки почав працювати. І, крім того, можна додати ще двох: Миколу Карпова і Степана Рогова. Вони займаються справжніми науковими дослідженнями - Рогов у нас, в патологічній, а Карпов в Мікробіологічному інституті... Так що, вважай, дванадцять.

Секретар похитав головою:

- Е, Таню, негаразд! Я бачу, ти не розумієш, у чому суть. Те, що хлопці працюють в лабораторіях, - дуже добре. Добре, що ними керують досвідчені наукові працівники. Та це підготовка ін-ди-ві-ду-аль-на! Розумієш? Вони звикають мислити й працювати в одиночку... Тим більше, що ти сама кажеш: самотність Рогову протипоказана... Хай працюють в лабораторіях, але про свої успіхи вони повинні доповідати нам... Ну, словом, поговори з Карповим і Роговим... Або ні, я поговорю сам. А в Мікробіологічний інститут доведеться подзвонити.

Таня йшла від секретаря в поганому настрої. Так, секретар був правий: вона сама сприяла тому, щоб Степан і Коля одривалися від колективу. З захопленням працюючи в гуртку, вона все ж вважала, що це якийсь початковий ступінь, а потім можна буде серйозно, - як Степан, як Коля, - працювати в справжніх лабораторіях. А виявляється, що це одне і те ж: робота в гуртку повинна поєднуватися з роботою в лабораторії. Треба поговорити з друзями.

Та того вечора за неї говорив професор Кривцов:

- Ні, Степане, науковий гурток студентів - зовсім не дитяча гра в науку. Я навіть здивувався, коли почув таке від тебе. Це - серйозна підготовка до майбутньої наукової діяльності, така ж, як і твоя робота в оцій лабораторії. А ти тут не одкриваєш нічого нового, ти тільки засвоюєш те, що було зроблено до тебе.

- Але, Іване Петровичу, я зможу все прочитати і в книзі... І навіть далеко повніше...

- Повніше?.. - Професор необережно натиснув на предметне скельце, зламав його і роздратовано відкинув. - А це ще невідомо! Невідомо!.. Що ти знаєш, наприклад, про народну медицину? Зрозумій, що людство вистраждало свою домашню медицину за багато сторіч ціною багатьох помилок, і тобі стане ясно, що не все в народній медицині наївне й дурне, як вважають деякі занадто “вчені” люди... Чи знаєш ти, що й сучасна медицина половину всіх ліків здобуває з препаратів рослин, - із усіх отих вовчих ягід, “мар’їного зілля” і інших? Чи знаєш ти, нарешті, що є такі дивні народні засоби, з якими поки що не можуть конкурувати найкращі препарати фармакології? Що ти знаєш, наприклад, про часник? Ти наслухався про пеніцилін і про карболку, про сульфамідні препарати і про йод... А чи відомо тобі, що паличка Коха - збудник туберкульозу, - яка лишається живою в п’ятипроцентному розчині карболки протягом доби, може бути зруйнована випарами звичайного часнику в триста разів швидше?.. За п’ять хвилин!.. Не знаєш?.. Е, то ти багато чого не знаєш!.. Ось коли ти підготуєш для гуртка доповідь про народну медицину, я, як співдоповідач, розповім один випадок із своєї партизанської практики. Випадок такий, що ну!

Степан завжди дивувався професорові Кривцову: той володів дивною здатністю переконувати і зацікавлювати. Ще півгодини тому, коли мова зайшла про студентський науковий гурток, Степан був певен, що це - марна витівка, зайва витрата часу. Але тепер... Так це ж цікава і справді нерозроблена тема!

Степан захопився цією темою. Він нишпорив у бібліотеках, розшукуючи лікарські порадники двохсотрічної давності; випитував у всіх, хоч трохи знайомих йому людей найпростіші фармакологічні засоби; написав, нарешті, Каті, і Катя, доклавши чимало зусиль, зібрала і надіслала йому кілька десятків домашніх рецептів лікування ревматизму, чиряків, простуди, наривів і всяких інших захворювань.

Відкидаючи явно безглузде, що грунтувалося на забобонах, Степан ретельно відбирав цінне, що відповідало перевіреним, справді науковим методам лікування. Ця робота, звісно, ще мало нагадувала справжню дослідницьку, та поступово в його мозку почала оформлюватися парадоксальна думка: дуже багато з народних засобів давали препарати, аналогічні препаратам хіміотерапії - галузі медицини, яка породила і сульфамідні препарати, і пеніцилін, і граміцидин, і саназин...

А професор Кривцов, добродушно сміючись, говорив:

- Ось бачиш, Степане, не про все можна прочитати в книгах. Знай, що коли тобі вдасться підготувати добру доповідь на цю тему, тебе прийдуть слухати навіть професори... От спробуй-но пояснити дослід, який мені показала одна домашня господарка...

І Степан проводив дослід, здавалося б, нескладний, але майже нез’ясований: у звичайну нестерилізовану каструлю він клав шматки щойно купленого в магазині м’яса; поруч, у звичайній склянці, ставив дрібно потертий хрін і закривав усе це скляним ковпаком. І м’ясо не псувалося. В жаркі літні дні воно витримувало кілька тижнів.

А часник? Звичайний часник творив чудеса! Випарами з одного грама часнику можна було вбити, за розрахунком Степана, кілька кілограмів найстрашніших бактерій. Досить пожувати часник протягом однієї хвилини, щоб в роті загинули всі мікроорганізми.

А черемха?.. Її дрібно порізане листя протягом кількох секунд вбивало навколо себе всіх мікробів...

А листя звичайного подорожника? Його прикладають до ран, і, як це не дивно, рани швидко загоюються.

А настойка чаю?... З її допомогою опік виліковується швидко й надійно...

Дуже багато цікавого, нез’ясованого знайшов Степан під час роботи над своєю доповіддю для студентського наукового гуртка. Багато чого не міг пояснити навіть професор Кривцов.

Він розводив руками:

- Винуватий, каюсь... Та вважаю, що й інші цього не знають. А ось ти прочитаєш свою доповідь, зацікавиш народ, - може, хто-небудь і створить нові ліки... А для тебе це до-о-обряча школа! Ось зачекай, я тебе ще познайомлю з професором Климовим... У нього є така ідея, що ахнеш!

І знову професор Кривцов інтригував Степана, знов терпляче й мудро вчив його бути цілеспрямованим і наполегливим.


* * * | Торжество життя | * * *