home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



ХТО Ж ПРАВИЙ?

- Хто ж правий? - це питання мучило Миколу Карпова.

Великопольський повівся нечемно. Та це, зрештою, питання морального порядку. Доцент вийшов за рамки в пориві нестримного гніву, захищаючи свою теорію. Але чи справді вона така хибна? Чи справді вона така шкідлива?

Микола ще раз спробував поговорити на цю тему з Степаном, але Степан відповідав роздратовано й небагатослівно. Довелося знову звернутися до Антона Володимировича.

Великопольський зрадів, побачивши Карпова:

- А, мій любий опоненте, прийшли за порадою, як мене розбити?

Коля щиро й засмучено розвів руками:

- Антоне Володимировичу, я нічого не розумію. Поясніть мені, будьте ласкаві, що сталося? Чому ваша теорія викликала таку бурю?

- Чому?.. - Великопольський примружив очі, хитнув головою. - Пам’ятаєте, ви вчили, що боротьба між старим і новим... А втім, краще скажіть: чи ви певні, що ваші досліди достовірні? Чи можете ви поручитися за їх безпомилковість?

- Звичайно.

- Ну, тоді міркуйте самі: висновки я зробив з експериментальних даних - з багатьох дослідів, у тому числі й з ваших. Ви самі дали мені фактичний матеріал, - якщо помилилися ви, значить, помилився і я.

- Розумію.

- А щодо теоретичного обгрунтування - прошу...

Великопольський перелічив найголовніші гіпотези про походження і перебіг ракових захворювань; цитував напам’ять і з книжок; підсував статистичні дані, міркування професорів та академіків. Він спритно вибирав потрібне, обминаючи суперечливе, і не говорив прямо: ось той і той підтверджують мою теорію тим-то і тим-то. Він намагався повернути справу так, щоб Коля сам пересвідчився в цьому.

І Коля поступово переконувався, що Антон Володимирович правий. Виступити проти нього - це значить, виступити проти самого себе та ще й визнати свою несумлінність, безпринципність... Що могли висунути його друзі проти стрункої теорії Великопольського?.. Безпідставні умовиводи? Але наука вірить тільки фактам, а факти вперто говорять: існують канцерогенні речовини, що викликають рак... Отже, знайти антиканцерогени, здатні нейтралізувати сприятливі для раку передумови, - ось головне завдання.

Карпов пристав на пропозицію Антона Володимировича відбувати практику в його лабораторії, щоб разом працювати над створенням антиканцерогенних речовин. Іти з Великопольським проти друзів - не означає зрадити їх. Адже наука не терпить примиренства... Якщо друзі доведуть свою правоту - він погодиться з ними. А тепер - хто знає? - може, істина саме на боці Великопольського і його, Миколи Карпова.

Та на душі було неспокійно і тоскно. З кожним днем між ним і його друзями виростала стіна - незрима, але реально відчутна. Друзі стали противниками, і в ім’я науки доводиться боротися проти них.

Якось до нього підійшла Таня. Це було увечері, у тій кімнаті профкому, де вони не раз просиджували удвох аж за північ, почуваючи себе вільно й легко. Зовсім недавно в цій кімнаті вони мріяли про майбутню подорож на Далекий Схід; зовсім недавно Коля уявляв, що саме там, у тайзі, де не буде нікого на сотні кілометрів, він освідчиться Тані в коханні.

Зараз усе стало іншим. Зникла перспектива експедиції. Зникла безпосередність відносин. Таня була сумна.

Вона сіла поруч нього, пригладила його вихор на голові й сказала:

- Колю, мені здається, що ти з кожним днем віддаляєшся від мене... Між нами немов виростає якась перепона... Немає спільної мети, спільних думок... Колю, кинь Великопольського, поїдемо в експедицію... Ну?.. Я дуже прошу... Адже я тебе люблю.

Він здригнувся, закрив рукою очі, та зразу ж підвів голову:

- Ні! І я тебе люблю, але відповідаю тобі твоїми словами: наука не терпить компромісів! В експедицію я поїхати не можу.

Таня мовчки підвелася й пішла, а Коля застогнав. Вони освідчилися в коханні - чудно, як було чудне саме їхнє кохання, - і ось немає радості, а є тільки гіркота. І ні з ким навіть поділитися своїм горем.

Він не розповів про цей вечір Степанові - вони тепер майже не розмовляли. Приходили пізно - один затримувався в лабораторії Великопольського, другий - у лабораторії Кривцова. Між ними наче існувало перемир’я, яке буде розірване тим, хто перший знайде важку зброю - факти.

А в науковому світі тим часом розгорілася дискусія. Вона виникла одночасно в Мікробіологічному й Медичному інститутах, і подія, що сталася на лекції Великопольського, відіграла немалу роль.

Студенти й аспіранти, доценти й професори поділилися на дві групи, що гаряче відстоювали свої позиції. Суперечка поступово перекинулась на інші інститути, вийшла на сторінки преси. Ім’я Великопольського мигтіло на сторінках газет і журналів; теорію Великопольського відстоювали і лаяли, і тільки сам Великопольський не вступав ні з ким у суперечку, не захищався і не спростовував. Він злякався бурі, яку викликав, - особливо після того, як Бі-Бі-Сі та “Голос Америки” передали, що в Радянському Союзі талановитим ученим не дають можливості працювати. Агентства вихваляли теорію Великопольського, а його називали одним з найвидатніших вірусологів світу.


* * * | Торжество життя | ДЕ Ж ІСТИНА?