home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



ВСЕ ЛЕТИТЬ ШКЕРЕБЕРТЬ

Одного з весняних днів четверта група другого курсу, готуючись до екзаменів, майже в повному складі сиділа в малому читальному залі Медичного інституту.

Читальний зал - святая святих. Тут заборонено розмовляти навіть пошепки, той, хто кахикне, сконфужено озирається навколо. Тихо-тихо в залі, тільки шелестять сторінки, поскрипують пера та перша весняна муха дзвінко б’ється об шибку.

Степан Рогов одклав книгу і занепокоєно зиркнув на годинник. Дванадцята. Де ж Колька? Напівлікарський екзамен - не жарт: треба готуватись, а Колька вже прогайнував чотири години...

Незадоволено зсунувши брови, Степан знову заглиблюється у підручник.

Кістки, сухожилля, м’язи... Все - латинь, усе - напам’ять... Та де ж, нарешті, Колька?

Минає ще година. Непокоїться вже не тільки Степан. Таня Сніжко шепоче:

- Як ти думаєш, де він? Невже забув, що післязавтра екзамен?

А ще за годину, коли і Степан, і Таня вже ладні були йти на розшуки, раптом з грюкотом розчиняються двері читального залу і Колька заволав з порога:

- Друзі! Все пішло шкереберть!.. З ніг на голову чи з голови на ноги - не знаю!

Він розмахує невеликою книжкою в зеленій обкладинці, а на нього дивляться з подивом, незадоволено. Завідувачка бібліотеки червоніє від обурення. Вона навіть не знаходить слів - вперше за багато років порушено робочий режим, який вона так старанно оберігає.

Але на Кольку сьогодні не впливає її вбивчий погляд.

- Софіє Львівно, пробачте!.. Я мушу оголосити... Товариші! У книгарні на Пушкінській продається ось ця книга... - Він знову підносить догори книгу в зеленій обкладинці. - Якщо не купите зараз - будете бігати за нею по всьому місту... Тут написано неймовірні речі: стверджується, що віруси й мікроби можуть взаємно переходити одні в інші, що їх можна перетворити на кристали, що із абсолютно стерильних речовин можна виділити мікроорганізми!.. Е, та всього не розповіси!.. Поспішайте, - дають тільки по одній книжці!

Як і не було зосередженої робочої тиші. Схоплюються з місць студенти, підбігають до Кольки і, переконавшись, що той не обдурює, стрімголов летять до дверей.

Хтось кричить:

- А хто ж автор?.. Як заголовок?

Кольчин голос ледве перекриває гармидер:

- Зар’ян!.. Ге еМ Зар’ян... “Мікроорганізми!”

А за кілька хвилин у залі знову тихо. Та в ньому й нема нікого. На столиках безладно розкидані книги, конспекти, портфелі, сумочки.

Завідувачка докірливо хитає головою, а Колька, лицемірно зітхаючи, виправдовується:

- От, їй богу, Софіє Львівно, більше не буду! Хіба через сто років... Адже такі відкриття бувають дуже рідко... Ні, ви послухайте, послухайте: “... використовуючи нашу методику, ми виділили початкову культуру грибків з американського патентованого пеніциліну - пеніцилін кристаліні, Нью-Йорк, один ен-ве, номер триста сімдесят п’ять!” Свого пеніциліну у нас скільки завгодно, але тут таке!..

Колька ще довго тлумачить завідувачці про надзвичайні можливості, що відкриваються перед медициною, а Степан і Таня тим часом гарячково гортають книгу. І чим ближче знайомляться з суттю викладу, тим більшим почуттям проймаються вони до автора. Так, подібні відкриття бувають не часто.

Досліди професора Зар’яна парадоксальні, неймовірні: він бере суху мікробну масу, кип’ятить її протягом доби, висушує, обробляє ацетоном, розтирає в найдрібніший порошок, змішує з розбавленою кислотою, кип’ятить знову... і після всього цього знову одержує початкові живі мікроби!

Хай це здається не таким уже й дивним - зрештою, мікроби туберкульозу можуть дуже довго витримувати високу температуру і вплив кислот, - але твердження про те, що всі, - буквально всі! - мікроорганізми можуть існувати і в вигляді мікробів і в виглядів вірусів?! А доказ того, що всі мікроби й віруси можна перетворити на кристали?! А з’ясування суті вакцин і імунітету?!

Книгу вдалося дістати небагатьом. Та того ж вечора студенти четвертої групи читали її вголос.

Довго сиділи мовчки, приголомшені всім почутим, потім Лена Борзик нерішуче спитала:

- Але поясніть, друзі, як же тепер?.. Адже Пастер довів, що після кип’ятіння хірургічних інструментів ми не занесемо в рану інфекції при операції... І це ж так... А консерви?... Адже Пастер довів, що...

Колька зневажливо махнув рукою:

- А-а, Пастер, Пастер! Він затримав розвиток мікробіології на сто років!..

- Не зовсім так, - Степан розкрив книгу. - Ти міркуєш спрощено. Ну хіба можна гадати, що за часів Пастера хто-небудь довів би те, що довів зараз професор Зар’ян? Тоді навіть найпростіші мікроорганізми були загадкою. Пастер встановив, що мікроби після кип’ятіння знешкоджуються для організму, а зараз хіба щось змінилося? Хіба тепер, коли Зар’ян довів величезну життєздатність мікробів, ми відкинемо права стерилізації? А хіба те, що Зар’ян довів наявність живих мікроорганізмів у пеніциліні, який раніше вважався за стерильний, змусить нас відмовитися від цього препарату?.. Адже справа не в цьому, друзі! Зар’ян уперше дає справжнє пояснення тим фактам, що їх спостерігали вже давно. Мікроби не гинуть при кип’ятінні, але вони переходять у фільтрабільну форму, яка для організму нешкідлива... Розумієте: нешкідлива. А Пастер свого часу зробив висновок: нешкідливий мікроорганізм - значить, мертвий... І погано те, що послідовники Пастера оголосили кожну його думку аксіомою, яка не вимагає доказу, навіть догмою... Вони, оці послідовники, і затримали розвиток мікробіології...

- Стьопо, але здається, віруси були відкриті ще за життя Пастера?

- Так, у 1892 році Івановський відкрив віруси і перший у світі виділив кристалічну форму вірусу тютюнової мозаїки. Пізніше багато з вірусів рослин було виділено в кристалічному вигляді. Та знову ж: вкоренилася думка, що віруси хвороб тварин у кристали не перетворюються. І тільки тепер професор Зар’ян...

Колька перебив:

- Пробач, Стьопо! Ти знаєш, що мені спало на думку?.. Для того, щоб рослина жила і розвивалася, потрібен азот. Азот з повітря добувають азотобактерії, які розмножуються на корінні бобових рослин... Щоб збагатити грунт на азот, ми спеціально сіємо бобові там, де можна було б сіяти пшеницю, наприклад... А тепер уявіть: за способом професора Зар’яна ми готуємо тисячі тонн кристалічного порошку азотобактерій і вдобрюємо ним грунт... Можна буде одержувати небачені врожаї - адже це найкраще бактеріологічне добриво!.. Слово честі, товариші, давайте займемося цим питанням!

Таня Сніжко усміхнулася:

- Ой Колю, Колю! Та ти ж навіть не знаєш методики перетворення мікробів на кристали!

- А ми запитаємо у Зар’яна.

- І ти думаєш, що він тобі розповість?

- А що в нас - капіталістична країна? Патент на свою методику Зар’ян візьме?!

Таня докірливо подивилася на нього:

- Та не в патенті справа, і не капіталістична країна у нас... але поруч з нами - капіталістичні. Ти ось мрієш створити бактеріологічне добриво, а імперіалісти тільки й пнуться, щоб виготувати проти нас тисячі тонн бактерій чуми. Згадай японський процес!.. Це таємниця, товариші!.. Поки що, звичайно.

Так, це була таємниця. У книзі не знайти ні слова про методику досліджень. Але Степан Рогов і не шукав натяків на те, яким, власне, шляхом професор Зар’ян розкрив природу вірусів. Студенту-другокурснику було ще рано думати про те, щоб перевірити висновки, які здавалися неймовірними. Та він уважно, по багато разів перечитував кожне з загальних тверджень професора Зар’яна, вірячи, що віднині мікробіологія вже впевнено ступила на правильний шлях.

Імунітет... Багато разів про імунітет говорив професор Браун, багато разів читав Степан Рогов про імунітет і в популярних брошурах, і в солідних монографіях. І тільки тепер розкрилася суть імунітету.

Перетворення мікробів у віруси... Часто буває, що людина хворіє на туберкульоз, а паличку Коха знайти не вдається... Замість неї можна виявити якісь вірусні часточки... Вважалося, що це - випадкові віруси, віруси-супутники... При захворюванні на висипний тиф іноді виявляють, крім вірусу висипного тифу, також і мікроб протей... Вважалося, що це - мікроб-супутник... І ось тепер виявилося, що це не винятки, а правило: кожен мікроорганізм може перебувати і в стадії мікробів, і в стадії вірусів...

Степан підкреслив нігтем рядок:

“...розподіл мікроорганізмів на віруси і мікроби - абсолютно неправильний”.

Він усміхнувся, згадавши день своєї першої зустрічі з Колькою, коли вони жартома визначили “сфери впливу”.

- Колю, а пам’ятаєш: “Ти будеш по мікробах, а я - по ультравірусах”?

Колька одірвався від книги, здивовано глянув на Степана, потім засміявся:

- Так, так, Стьопо! А треба було сказати просто: разом будемо працювати!

Він підвівся, втомлено випростав плечі і підійшов до Степана:

- Ти знаєш, я ось в котрий раз перечитую книгу і думаю, як все-таки ускладнюються наші науки! Візьми хоч мікробіологію. Раніше все було просто: вірус - так вірус, мікроб - так мікроб. Знайшов збудника хвороби, створив речовину, що убивала б його, - і з хворобою покінчено... А тепер - нічого не зрозумієш: котрий там вірус? котрий мікроб?

Степан зареготав:

- У тебе вийшло точно за Маяковським:

Не верь ни единой версийке,

Который москит и который мускат.

И кто персюки и персики...

Ні, Колю, можна зрозуміти все, не слід тільки шукати уявної простоти і не треба намагатися упхнути всякий факт у прокрустове ложе правил. Ти знаєш, як казав професор Кривцов? “Виняток? Ні, любий, - це виняток тільки до певного часу. А потім цей виняток дасть початок новому, глибшому правилу...” Та й справді: і до Зар’яна спостерігали мікробів-супутників, але це трактувалося як виняток. А він, певно, насамперед зацікавився такими винятками... Та мало помітити незвичайне, в першу чергу його треба правильно пояснити...

Коля сказав задумливо:

- Хотілося б побачити цього професора, поговорити з ним... Мені здається, що він - високий, стрункий, молодий. Людина, що створила таку чудову теорію, обов’язково повинна бути молода...

Степан усміхнувся:

- А мені, навпаки, професор Зар’ян уявляється невисокого зросту, поважним, сивим, з спокійним пильним поглядом. А втім, так: він молодий. Він мусить бути молодий духом, як усі сильні й енергійні люди...

Обидва замовкли. Стояли біля розчиненого вікна, звідки повівав свіжий весняний вітерець, задивилися в простір.

Чи могли вони знати, що “теорія” Зар’яна виявиться тільки блискучим блефом і що зустріч з професором Зар’яном принесе їм не радість, а гіркоту й розчарування?


* * * | Торжество життя | ТОРЖЕСТВО ЖИТТЯ