їх повели в головний зал палацу, щоб пока- зати народові. Робітники у сірих куртках з зеленими вилогами, тримаючи напереваги рушниці, були за конвоїрів. Зал виблискував тисячами сонячних плям. Скільки тут було людей! Але як відрізнялися ці люди від того зборища, перед яким співала маленька Суок у день свого знайомства з наслідником Тутті! Тут були всі ті глядачі, які аплодували їй на ринках і площах. А тепер їхні обличчя здава- лися веселими і щасливими. Люди юрмилися, лізли один одному на спини, сміялися, жарту- вали. Деякі плакали від щастя. Ніколи таких гостей не бачили парадні зали палацу. І ніколи ще так яскраво не ося- вало їх сонце. Тсс! Тихше! Зверху на сходах з'явилася процесія поло- нених. Три Товстуни дивилися в землю. По- переду йшов Просперо і з ним Тібул.Але що сталося з Трьома Товстунами?