РАЗДВАТРИЧІ.

Вчу не тільки танців,

але взагалі краси, витонченості,

легкості, гречності і поетичного

погляду на життя.

ПЛАТА за десять танців НАПЕРЕД.

На великому паркеті медового кольору

в круглому залі Раздватричі викладав своє

мистецтво.

Він сам грав на чорній флейті, що якимось

чудом трималася біля його губів, бо він весь

час розмахував руками в мереживних ман-

жетах і білих лайкових рукавичках. Він

вигинався, набирав різних поз, підкочував

очі, одбивав каблуком такт і щохвилини

підбігав до дзеркала подивитися: чи кра-

сивий він, чи гарно сидять бантики, чи

блищить напомажена голова...

Пари кружляли. їх було так багато, і вони

так упрівали, що можна було подумати:

вариться якась строката і, мабуть, несмачна

юшка.

То кавалер, то дама, закрутившись у за-

гальній штовханині, ставали схожими або

на хвостату ріпу, або на лист капусти, або

ще на щось незрозуміле, кольорове, чудер-

нацьке, що можна знайти в тарілці з юшкою.